Ухвала № 137223258 у справі № 904/2777/26 від 08.06.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

08.06.2026 м.Дніпро Справа №904/2777/26

Центральний апеляційний господарський суд

у складі судді-доповідача Левшиної Г.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі №904/2777/26 про повернення зустрічної позовної заяви

за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн

у справі за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

до ОСОБА_1

про стягнення 18355,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 18355,01 грн, з яких: основний борг за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2024 до 25.02.2025 у розмірі 15485,10 грн; плата за абонентське обслуговування за період з 01.04.2024 до 25.02.2025 у розмірі 91,74 грн; 3% річних у розмірі 556,84 грн; втрати від інфляції у розмірі 1543,84 грн; пеня у розмірі 677,49 грн.

27.05.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , відповідно до якої просить:

- зобов`язати Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані, у будь-яких трактуваннях та варіаціях, щодо ОСОБА_2 , про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію останнього позивачу;

- стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100000,00 грн;

- при винесенні рішення судові витрати стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на користь ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/2777/26 повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/2777/26 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Висоцького А.М., Андрейчука Л.В.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення її без руху виходячи з наступного.

Так, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок і розмір сплати судового збору в Україні визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3328,00 грн.

Підпунктом 7 п. 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду справляється судовий збір у розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто відповідне положення стосується подання апеляційних скарг на будь-які ухвали суду незалежно від того чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/2777/26 становить 2662,40 грн (3328,00 грн * 0,8).

Втім, заявником апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Разом з тим, за змістом поданої скарги апелянт зауважив про те, що останній підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, скаржник також послався на приписи частин 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», якими передбачено можливість звільнення від сплати судового збору у зв`язку з малозначними доходами позивача.

Проаналізувавши посилання апелянта на приписи Закону України «Про захист прав споживачів», як підставу для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Пунктами 17, 21, 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ (зі змінами та доповненнями) чітко регламентовані поняття:

споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника;

послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;

робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом; при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди; споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Системний аналіз зазначеної норми права, дає підстави для висновку, що зазначеним Законом регулюються відносини споживачів фізичних осіб в сфері захисту їх прав в особисто-побутових відносинах щодо отримання товару, послуги, роботи належної якості.

Матеріали справи свідчать, що предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за типовим індивідуальним договором №4122/жб від 01 жовтня 2021 року, який укладено між позивачем, як постачальником та відповідачем у статусі фізичної особи-підприємця, як споживачем.

Тобто, правовідносини у даній справі виникли між суб`єктами господарювання, а тому спір між сторонами є господарським. Подальша втрата відповідачем статусу фізичної-особи не змінює характер спірних правовідносин.

Враховуючи вищевказане, з огляду на правову природу спору, предмет та підстави позову, на апелянта не розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів» щодо звільнення його від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 07.02.2024 у справі № 916/1462/23.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення скаржника від сплати судового збору у зв`язку з малозначними доходами останнього, апеляційний суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені також і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2020 року у справі №420/1582/19, від 17 вересня 2020 року в справі №460/3138/19).

Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в ухвалі Верховного Суду від 15 липня 2024 року по справі №917/1920/21, щодо доказів, якими може бути підтверджено майновий стан сторони, з якої вбачається наступне:

"Суд зазначає, що положення статтей ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022р. у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022р. у справі №905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів."

Положення Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням, у порядку статті 86 ГПК України та дотриманням статтей 73, 76- 79 ГПК України.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставою для відстрочення сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо, які підтверджують у сукупності на визначений конкретний період майновий стан особи.

Окрім цього, Великою Палатою Верховного Суду у ухвалі від 20 квітня 2023 року у справі №990/13/223 зазначено наступне: "Із доданих до апеляційної скарги виписки по картці/рахунку з АТ КБ "ПриватБанк" від 16 січня 2023 року та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 22 березня 2023 року № 0210-23-00229 за період з I по IV квартал 2022 року можна визначити, що скаржник не отримував доходів. Проте цих документів не достатньо для висновку визначити й визнати майновий стан скаржника таким, щоб звільнити його від сплати судового збору. З цих документів також не можна визначити, що у скаржника немає інших доходів. Посилання скаржника на відсутність у нього рухомого майна, не є тим фактом, що сам по собі та в сукупності зі згаданими вище документами може слугувати підставою для звільнення скаржника від виконання вимог процесуального закону щодо форми і порядку подання апеляційної скарги в цій справі".

Враховуючи викладене, суд наголошує, що питання звільнення, відстрочення чи розтермінування сплати судового збору є процесуальним правом суду, а не обов`язком, і може застосовуватися як виняток за умови безумовного та документального підтвердження скрутного майнового стану.

Натомість, апелянтом на підтвердження факту його малозначних доходів було долучено до матеріалів апеляційної скарги відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2026 по березень 2026, тобто фактично за 3 календарні місяці.

Натомість, апеляційний суд мав дослідити питання співвідношення розміру судового збору із сумою річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік.

Крім того, як свідчать положення наведеної вище актуальної та послідовної судової практики, представлення заявником лише відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків є недостатнім для визначення майнового стану скаржника таким, щоб звільнити його від сплати судового збору.

З огляду на це, Центральний апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору, дійшов висновку, що зазначені скаржником обставини не є безумовними підставами для звільнення його від сплати судового збору, не свідчать про його скрутне фінансове становище та не підтверджує неможливість сплати ним судового збору у визначеному розмірі за подання апеляційної скарги у цій справі.

З цих підстав, суд дійшов до висновку про відмову у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якої зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд-

УХВАЛИВ:

Відмовити скаржнику у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута скаржнику.

Копію ухвали надіслати на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та до електронного кабінету представника скаржника - адвоката Чернеш Дмитра Сергійовича.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Г.В. Левшина