Ухвала № 137344179 у справі № 757/13901/26 від 12.06.2026

12.06.2026 Справа № 757/13901/26-ц

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

______________________________________________________________________

Унікальний №757/13901/26-ц

Провадження №2-з/756/73/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Київ

суддя Оболонського районного суду м. Києва Диба О.В. розлянувши клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частини спадщини,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів про визнання частини спадщини.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення шляхом накладення арешту на 1/3 частки автомобіля Porsche 911 Carrera S, 2025 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 задоволено частково, накладено арешт на 1/3 частку вищенаведеного автомобіля.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2026 цивільну справу направлено за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 головуючим у справі визначено суддю Дибу О.В.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.05.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

10.06.2026 до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 в порядку забезпечення позову про вилучення арештованого рухомого майна, передачу вилученого рухомого майна на відповідальне зберігання позивачу до повного виконання рішення суду та зобов`язання органів поліції забезпечити розшук та вилучення арештованого рухомого майна.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач є спадкоємцем після смерті свого сина ОСОБА_4 , іншими спадкоємцями є дружина та батько померлого, відповідачі у справі.

Позивач вказує, що за час перебування сина у шлюбі з ОСОБА_2 було придбано легковий автомобіль Porsche 911 Carrera S, 2025 року випуску, оплата вартості якого здійснена подружжям за рахунок особистих коштів кожного з подружжя, а саме: частка ОСОБА_4 становила 3/4 вартості вказаного автомобіля, а частка ОСОБА_2 - 1/4 вартості.

Оскільки, на думку позивача, ОСОБА_2 , на ім`я якої зареєстровано вищевказаний транспортний засіб, вчиняє дії спрямовані на його відчуження, зокрема, нею було виставлено автомобіль на продаж, та існує реальна загроза порушення прав позивача, позивач звертався до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на частку вказаного вище автомобіля.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2026 заяву задоволено частково, накладено арешт на 1/3 частку автомобіля Porsche 911 Carrera S, 2025 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Разом з тим, як зазначає позивач, вказані заходи забезпечення позову є недостатніми, оскільки не вирішують мети забезпечення позову та не в повній мірі забезпечують збереження такого майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, тому позивач вважає за необхідне вжиття додаткових заходів забезпечення позову таких як передача спірного майна на його зберігання на належному йому паркомісці №256 в літ А на 3-му поверсі (мінус третій рівень підвалу) в будинку АДРЕСА_1 .

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення (виклику) учасників справи.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах заяви докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 6 Постанови визначено, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Як на правову підставу для задоволення поданої заяви позивач посилається на положення ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до змісту якої, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Також позивач вказує, що приписами ст. 58 наведеного вище Закону визначено, що вилучення майна боржника здійснюється, якщо боржник не виконує рішення добровільно.

В той же час, приписи ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» такої норми не містять. Приписи частини 1 вищенаведеної статті вказують, щомайно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Суд також звертає увагу на те, що ухвалоюПечерського районного суду м. Києва від 13.03.2026 не визначено обов`язок передачі спірного майна на зберігання позивачеві, а додатки до поданої заяви не містять акту опису і арешту спірного майна.

Слід також відмітити, що спір носить майновий характер з визначеною ціною позову, яка становить частку у спірному майні, і вже вжиті судом заходи забезпечення позову в повній мірі можуть забезпечити захист прав позивач, є достатніми та співмірними із позовними вимогами.

Вказані обставини також вже були встановлені під час постановлення Печерським районним судом м. Києва відповідної ухвали від 13.03.2026

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову шляхом вилучення арештованого рухомого майна, передачу вилученого рухомого майна на відповідальне зберігання позивачу до повного виконання рішення суду та зобов`язання органів поліції забезпечити розшук та вилучення арештованого рухомого майна не підлягає задоволенню у зв`язку із тим, що вжиття заходів забезпечення позову в тому обсязі, про який просить позивач, призведе до порушення принципу співмірності із заявленими позивачем вимогами та може порушити права відповідача.

Верховний Суд України у своїй постанові від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» наголошує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, спір між сторонами по суті не вирішено, а вилучення арештованого рухомого майна та його передача на відповідальне зберігання позивачу може призвести до вирішення спору по суті, без дослідження доказів та аргументів усіх сторін справи.

Суд також зауважує, що накладення арешту на спірне майно є достатнім засобом забезпечення позовних вимог заявлених стороною позивача.

Таким чином, суд не убачає підстав для задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання частини спадщини - залишити без задоволення;

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня складання її повного тексту.

Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 12.06.2026.

Суддя: Олексій ДИБА