Ухвала № 138184586 у справі № 757/13901/26 від 14.07.2026

14.07.2026 Справа № 757/13901/26-ц

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

____________________________________________________________________________

Унікальний №757/13901/26-ц

Провадження №2-з/756/90/26

УХВАЛА

14 липня 2026 року м. Київ

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи заяву позивача ОСОБА_1 про додаткове забезпечення позову у цивільні справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частини спадщини, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів про визнання 3/4 частки автомобіля такою, що входить до складу спадщини як особиста приватна власність спадкодавця, поділ 3/4 часток вказаного автомобіля між спадкоємцями у рівних частках по 1/3 кожному, визнання за позивачем права на частку спадкового майна та стягнення грошової компенсації частки, посилаючись на те, що діями відповідачів порушені її права, оскільки оплата вартості 3/4 часток спірного автомобіля здійснювалася спадкодавцем за життя за особисті кошти, тому ця частка не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і має бути розподілена порівну між спадкоємцями першої черги.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення шляхом накладення арешту на 1/3 частки автомобіля Porsche 911 Carrera S, 2025 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 задоволено частково, накладено арешт на 1/3 частку вищенаведеного автомобіля.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2026 цивільну справу передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 головуючим у справі визначено суддю Дибу О.В.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.05.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21.05.2026 заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частини спадщини, шляхом вилучення арештованого легкового автомобіля «Порше», д.н.з. НОМЕР_1 , у боржника ОСОБА_2 та передачу стягувачу ОСОБА_1 на відповідальне зберігання до повного виконання рішення суду, за адресою зберігання: м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 2, паркомісце №256-А, а також зобов`язання органів поліції забезпечити вилучення та розшук арештованого автомобіля «Порше», д.н.з. НОМЕР_1 - повернуто заявнику.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12.06.2026 заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частини спадщини, шляхом вилучення арештованого легкового автомобіля «Порше», д.н.з. НОМЕР_1 , у боржника ОСОБА_2 та передачу стягувачу ОСОБА_1 на відповідальне зберігання до повного виконання рішення суду, за адресою зберігання: м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 2, паркомісце №256-А, а також зобов`язання органів поліції забезпечити вилучення та розшук арештованого автомобіля «Порше», д.н.з. НОМЕР_1 - залишено без задоволення.

Зазначена вище ухвала суду набрала законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалася.

10.07.2026 від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про додаткове забезпечення позову шляхом встановлення заборони користування майном та передачі його на зберігання позивачу з підстав того, що відповідач ОСОБА_2 користується спірним спадковим майном, а саме автомобілем Porsche 911 Carrera S, 2025 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , а тому подальше активне використання відповідачем арештованого транспортного засобу призведе на його фізичного зношення та зменшення ринкової вартості, а у разі ДТП - до повної втрати майна, що унеможливить виконання майбутнього можливого рішення суду.

Таким чином, позивач вважає, що застосовані судом раніше заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку вказаного вище транспортного засобу, який є предметом спору, є недостатнім та не забезпечує в повній мірі збереження цілісності майна і його ринкової вартості, а відтак може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення (виклику) учасників справи.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах заяви докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це, як правило, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3, 10 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Як убачається з матеріалів справи, позивач у своїй позовній заяві просить визнати 3/4 частки автомобіля Porsche 911 Carrera S, 2025 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 такою, що входить до складу спадщини як особиста приватна власність спадкодавця, здійснити поділ 3/4 часток вказаного автомобіля між спадкоємцями у рівних частках по 1/3 кожному, а також визнати за позивачем право на частку спадкового майна та стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості належної позивачеві частки спадкового майна у розмірі 2 566 666,67 грн.

Так, позивач при визначені ціни позову та грошової компенсації в тому числі щодо вартості спірного транспортного засобу виходив з ціни договору купівлі-продажу автомобіля №РСКА-2119 від 24.03.2025 (який відповідно до додатків до позовної заяви становить 10 079 600 грн), а не ринкової вартості такого транспортного засобу та просить суд стягнути компенсацію вартості належної ОСОБА_1 частки спадкового майна виходячи саме з ціни договору купівлі-продажу спірного майна, відповідно до сплачених, на думку позивача, особистих коштів, як померлого так і ОСОБА_2 , а не ринкової вартості такого транспортного засобу станом на час звернення до суду із позовною заявою.

Посилання сторони позивача на те, що внаслідок активного використання відповідачем ОСОБА_2 спірного транспортного засобу його ринкова вартість значно зменшиться, а вразі ДТП - до повної втрати майна на увагу не заслуговують, бо наявні в матеріалах заяви докази не місять підтвердження наявності раніше визначеної заборони відповідачу використовувати вказаний транспортний засіб за призначенням та здійснювати його періодичне (планове) обслуговування.

Слід також наголосити, що матеріали свідчать про те, що частка у спірному майні була сплачена саме відповідачем ОСОБА_2 у розмірі 2 588 576 грн (як зазначає позивач, за її особисті кошти).

Сама по особі обставина, що з наданих позивачем відомостей із спеціалізованих сайтів продажу автомобілів станом на 07.12.2025 про пробіг спірного автомобіля 1 000 км та акту виконаних робіт від 23.05.2026 де пробіг вказаного вище автомобіля значиться 2 060 км, на думку суд не свідчить про намагання сторони відповідача ОСОБА_2 зменшити вартість спірного майна (внаслідок його активного використання) враховуючи те, що позовна заява була подана до суду 16.04.2026.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 звертаючись до Печерського районного суду міста Києва з заявою забезпечення позву до подання позовної заяви просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на оспорюваний транспортний засіб, що вважалось достатнім та ефективним способом захисту прав позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про додаткове забезпечення позову шляхом встановлення заборони користування майном та передачі його на зберігання не є співмірним засобом забезпечення позову, а тому задоволенню не підлягає, а вжиті судом заходи забезпечення позову є достатнім та співмірним способом захисту прав позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про додаткове забезпечення позову у цивільні справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), про визнання частини спадщини - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня складання її повного тексту.

Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 14.07.2026.

Суддя: Олексій ДИБА