УХВАЛА
02 липня 2026 року
м. Київ
справа № 537/3026/25
провадження № 61-6610ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Заярний Олександр Сергійович, на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2025 року, додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2026 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини і дружини,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини і дружини.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 травня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її - ОСОБА_2 , утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 13 травня 2025 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2026 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2025 року та додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2026 року залишено без змін.
15 травня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Заярний О. С., звернувся до Верховного Суду через систему «Електронний суд» з двома касаційними скаргами на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2025 року, додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2026 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року, в яких посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Оскільки дві касаційні скарги подані однією особою на одні й ті самі судові рішення, Верховний Суд розглядає їх як одну касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2026 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме подання до суду квитанції про доплату судового збору.
У наданий судом строк ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Заярний О. С., звернувся до Верховного Суду із заявою на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02 червня 2026 року і подав до суду квитанцію про доплату судового збору.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про стягнення аліментів.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Заярний О. С., містить посилання на наявність випадків, які передбачені пунктами а), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Так, заявник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме: системного застосування пункту 1 частини першої статті 83 СК України та статей 75 і 84 СК України щодо визначення можливості позбавлення судом особи права на утримання, якщо таке утримання раніше не було встановлено судовим рішенням; у випадку, коли особа (колишня дружина), з якою проживає дитина, вимагає стягнення коштів на утримання, хоча подружжя перебувало у шлюбних відносинах нетривалий час; визначення часу перебування у шлюбі, який можна вважати нетривалим, щодо можливості застосування аналогії закону за частиною першою статті 76 СК України.
Крім того, заявник обгрунтовує помилковість віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних, так як вважає, що за обставинами справи спір виник не з сімейних відносин, оскільки їх існування припинилося задовго до подання позовної заяви та не стосується стягнення аліментів на утримання «дружини».
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/42010/01, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19, від 19 квітня 2023 року у справі № 369/9386/17, від 10 квітня 2024 року у справі №761/43598/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема застосування статей 77 та 181 СК України щодо форми «згоди» та «домовленості» між членами подружжя, застосування пункту 1 частини першої статті 83 СК України у поєднанні зі статтями 75 та 84 СК України, визначення часу перебування у шлюбі, який можна вважати нетривалим, та щодо можливості застосування аналогії закону за частиною третьою статті 76 Сімейного кодексу України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк та, після усунення недоліків, оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Касаційна скарга подана у малозначній справі, однак колегія суддів дійшла висновку про наявність випадку, передбаченого підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке може мати фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Наявні підстави для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини і дружини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Заярний Олександр Сергійович, на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2025 року, додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2026 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року.
Витребувати із Крюківського районного суду м. Кременчука цивільну справу № 537/3026/25.
Ухвалу про відкриття касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, а також іншим учасникам справи.
Роз`яснити учасникам справи № 537/3026/25право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 17 липня 2026 року.
До відзиву необхідно додати докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник