Провадження № 4-с/537/12/2026
Справа № 537/3026/25
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.07.2026 року м. Кременчук
Крюківський районний суд міста Кременчука у складі:
головуючої судді Мурашової Н.В.,
за участі секретаря Дейнеки В.А.,
заявника/боржника ОСОБА_1 ,
стягувача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука в режимі відеоконференції справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
у с т а н о в и в:
Короткий зміст вимог скарги.
02 липня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій просить: 1) визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зарахування коштів у сумі 4 000,00 грн. на утримання колишньої дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за травень 2025 року при перерахунку заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № 81015112, 2) зобов`язати посадових осіб Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснити перерахунок заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № 81015112, в якому врахувати кошти у сумі 4 000,00 грн. на утримання колишньої дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як аліменти за травень 2025 року.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що 29 квітня 2026 року Крюківським районним судом м. Кременчука у справі № 537/3026/25 видано виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на утримання колишньої дружини ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини видів заробітку щомісячно, починаючи з 13.05.2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, який ОСОБА_3 направлено для виконання до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 20 травня 2026 року державним виконавцем Шелівальник О.Ю. відкрито виконавче провадження № 81015112. У зв`язку з добровільним виконанням зобов`язань по сплаті аліментів на утримання дружини, 22 червня 2026 року через канцелярію ОСОБА_1 подав до Салтівського ВДВС заяву про перерахунок заборгованості у виконавчому провадженні № 81015112, до якої додав копії квитанцій із зазначенням призначення платежу. 23 червня 2026 року на електронну пошту ОСОБА_1 з Салтівського ВДВС надійшов розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 81015112. Ознайомившись з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 установив, що під час перерахунку державним виконавцем не враховані кошти у сумі 4 000,00 грн., сплачені ним ОСОБА_3 на її утримання за травень 2025 року. В телефонній розмові головний державний виконавець ОСОБА_5 неврахування вказаної суми пояснила тим, що квитанція датована 29 квітня 2025 року, тобто місяцем, який не охоплюється рішенням суду, при цьому, всупереч висновку Верховного Суду, проігнорувала зазначені в квитанції відомості про період, на який ці кошти були надані, а саме, травень 2025 року. Вважає неправомірною бездіяльність державного виконавця Салтівського ВДВС щодо неврахування коштів у сумі 4 000,00 грн. на утримання колишньої дружини ОСОБА_3 за травень 2025 року при перерахунку заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № 81015112, оскільки відомості зазначені в квитанції в призначенні платежу підтверджують надання вказаної суми саме на цей період травень 2025 року.
Короткий зміст відзиву на скаргу.
09 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на скаргу ОСОБА_1 , в якій просили відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
В обґрунтування відзиву зазначено, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 81015112 з виконання виконавчого листа № 537/3026/25, виданого 29 квітня 2026 року Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 13.05.2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років. 20 травня 2026 року державний виконавець, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27, 42 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, які підлягають стягненню з боржника у сумі 303,00 грн., та направлено вимогу до Головного управління Національної поліції в Харківській області про надання вичерпної інформації про суму отриманого доходу боржника за період з 01.05.2025 року по дату отримання запиту з метою складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виходячи з фактичного заробітку (доходу) боржника. 21 травня 2026 року до Відділу надійшла заява боржника про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з квитанціями про сплату коштів на користь ОСОБА_3 . Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 04.06.2026 року, складеного на підставі довідки про доходи ОСОБА_1 за період з 01.05.2025 року по 31.05.2026 року з урахуванням наданих квитанцій, станом на 31 травня 2026 року заборгованість становить 40 167,82 грн. 04 червня 2026 року державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка направлена на виконання до Головного управління Національної поліції в Харківській області, та прийнята до виконання. Вважають правомірним не врахування у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів коштів в сумі 4 000,00 грн., перерахованих ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 29 квітня 2025 року, оскільки згідно резолютивної частини виконавчого листа № 537/3026/25, виданого 29 квітня 2026 року Крюківським районним судом м. Кременчука стягнення починається з 13.05.2025 року та норми ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України заперечують можливість зарахування квитанції від 29 квітня 2025 року.
Короткий зміст заперечень ОСОБА_1 на відзив на скаргу.
13 липня 2026 року та 20 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшло заперечення ОСОБА_1 на відзив Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на скаргу, в якому зазначено, що доводи державної виконавчої служби, що норми ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України прямо заперечують можливість зарахування квитанції від 29 квітня 2025 року, як сплату аліментів, оскільки згідно резолютивної частини виконавчого листа № 537/3026/25, виданого 29 квітня 2026 року Крюківським районним судом м. Кременчука стягнення починається з 13.05.2025 року, є безпідставними. Норми статті 191 Сімейного кодексу України не містять жодних імперативних заборон щодо зарахування коштів по аліментам і не регулюють питання перерахунку заборгованості зі сплати аліментів. У відзиві жодним чином не доведено наявність підстав неприйняття до уваги відомостей про призначення платежу, зазначених у квитанції від 29 квітня 2025 року, які засвідчують добровільне надання коштів ОСОБА_1 на утримання колишньої дружини (аліментів) за травень 2025 року. Тому просив задовольнити його скаргу на дії державного виконавця.
Позиції учасників в судовому засіданні.
Скаржник/боржник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав скаргу та просив задовольнити, про підстави та обставини якої пояснили так, як в ній викладено.
Стягувач ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала отримання від боржника грошового переказу згідно квитанції від 29 квітня 2025 року, вказувала, що ОСОБА_6 щомісячно перераховував їй аліменти з призначенням платежу на утримання в наступному місяці. Але сума, яку він перераховував менше, ніж мала бути за законом та судовим рішенням.
Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання свого представника не направив, просили розглянути справу у їх відсутність.
За нормами ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
У травні 2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини і дружини.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 травня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її - ОСОБА_3 утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 13 травня 2025 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2026 року заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2025 року та додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2026 року залишено без змін.
На виконання рішення суду від 10 листопада 2025 року Крюківським районним судом м. Кременчука 29 квітня 2026 року видано виконавчий лист № 537/3026/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 13.05.2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.
Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень 20 травня 2026 року державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 81015112.
ОСОБА_1 звернувся до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про перерахунок заборгованості та надав платіжні документи на підтвердження факту добровільного перерахування ОСОБА_3 аліментів на її утримання.
На підтвердження перерахування ОСОБА_3 на банківський рахунок в АТ «ПУМБ» аліментів на її утримання ОСОБА_1 надав квитанцію № М4КТ-460М-7АА0-ХХВ0 від 29 квітня 2025 року в сумі 4 000,00 грн. з призначенням платежу «Кошти на утримання колишньої дружини на травень 2025»; квитанцію № 343Х-2НХТ-ММЕЕ-СЕ76 від 29.05.2025 року в сумі 4 000,00 грн. з призначенням платежу «Кошти на утримання колишньої дружини на червень 2025»; квитанцію № 926А-702А-33М5-АС4А від 30.06.2025 року в сумі 4 000,00 грн. з призначенням платежу «Кошти на утримання колишньої дружини на липень 2025»; квитанцію № 6ХВХ-4Х88-Р744-М45К від 30.07.2025 року в сумі 1 300,00 грн. з призначенням платежу «Кошти на утримання колишньої дружини на серпень 2025»;
19 червня 2026 року у даному виконавчому провадженні державним виконавцем був здійснений розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_3 станом на 31.05.2026 року становить 40 167,82 грн.
Як вбачається з відзиву на скаргу та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, розмір аліментів, який підлягав до сплати був визначений державним виконавцем виходячи із заробітної плати ОСОБА_1 , який працює у Головному управлінні Національної поліції у Харківській області, та при визначенні розміру заборгованості державним виконавцем були враховані квитанції про сплату на суму 4 000,00 грн. за травень 2025 року (квитанція № 343Х-2НХТ-ММЕЕ-СЕ76 від 29.05.2025 року в сумі 4 000,00 грн. з призначенням платежу «Кошти на утримання колишньої дружини на червень 2025»), 4 000,00 грн. за червень 2025 року (квитанція № 926А-702А-33М5-АС4А від 30.06.2025 року в сумі 4 000,00 грн. з призначенням платежу «Кошти на утримання колишньої дружини на липень 2025»), 1 300,00 грн. за липень 2025 року (квитанція № 6ХВХ-4Х88-Р744-М45К від 30.07.2025 року в сумі 1 300,00 грн. з призначенням платежу «Кошти на утримання колишньої дружини на серпень 2025»).
При цьому квитанція від 29 квітня 2025 року з призначенням платежу «Кошти на утримання колишньої дружини на травень 2025» державним виконавцем врахована не була, з посиланням на те, що згідно резолютивної частини виконавчого листа №537/3026/25, виданого 29 квітня 2026 року Крюківським районним судом м. Кременчука стягнення починається з 13.05.2025 року.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Право та порядок на звернення до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів визначається процесуальним законом.
ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі Інструкція), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.3 розділу XVI вказаної Інструкції у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
Пунктом 4 розділу XVI вказаної Інструкції визначено, що: виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувана і боржника; розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Частиною другою статті 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Стягувач не заперечувала отримання від боржника грошового переказу згідно квитанції № М4КТ-460М-7АА0-ХХВ0 від 29 квітня 2025 року з призначенням платежу «Кошти на утримання колишньої дружини на травень 2025», де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником. Наведене свідчить про часткове добровільне виконання боржником свого обов`язку зі сплати аліментів на утримання колишньої дружини за травень 2025 року. Враховуючи, що боржник надав копію квитанції про здійснення платежу на користь стягувача із зазначенням платежу «кошти на утримання колишньої дружини за травень 2025», у державного виконавця не було підстав не враховувати надану боржником квитанцію під час визначення заборгованості зі сплати аліментів саме у травні 2025 року.
Доводи представника Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про те, що згідно резолютивної частини виконавчого листа № 537/3026/25, виданого 29 квітня 2026 року Крюківським районним судом м. Кременчука стягнення починається з 13.05.2025 року, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме квитанцією № М4КТ-460М-7АА0-ХХВ0 від 29 квітня 2025 року з призначенням платежу «Кошти на утримання колишньої дружини на травень 2025», що свідчить про те, що аліменти боржником ОСОБА_1 сплачені на утримання колишньої дружини ОСОБА_3 саме за травень 2025 року.
Добровільне виконання боржником ОСОБА_1 в будь-який час свого обов`язку з утримання колишньої дружини до досягнення дитиною трирічного віку, наявність якого визначена законом та підтверджена судовим рішенням, - не може оцінюватися державним виконавцем як невиконання цього судового рішення.
Судове рішення про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини до досягнення дитиною трьох років, не створило нових обов`язків для ОСОБА_1 , воно лише визнало існуючі у нього за законом обов`язки з утримання колишньої дружини ОСОБА_3 (ст.88 СК України), й підтвердило право колишньої дружини на захист з боку держави із забезпеченням примусового виконання колишнім чоловіком свого обов`язку утримувати дружину у визначеному судом розмірі з часу її звернення до суду з цим позовом (ч.1 ст.191 СК України) і до досягнення дитиною трирічного віку, в разі якщо він не буде виконувати свій такий обов`язок добровільно.
За таких обставин доводи скаржника є обґрунтованими, а розрахунок заборгованості, здійснений державним виконавцем, не відповідає фактичним обставинам справи та наданим доказам.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця слід визнати неправомірними, зобов`язавши здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням наданої квитанції.
Керуючись ст.ст. 447-451, 258-260 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити
Визнати неправомірними дії державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шелівальник Оксани щодо обчислення розміру заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні № 81015112 з примусового виконання виконавчого листа № 537/3026/25, виданого 29 квітня 2026 року Крюківським районним судом м. Кременчука.
Зобов`язати посадових осіб Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України провести перерахунок заборгованості за аліментами в межах виконавчого провадження № 81015112 з примусового виконання виконавчого листа № 537/3026/25, виданого 29 квітня 2026 року Крюківським районним судом м. Кременчука з урахуванням квитанції № М4КТ-460М-7АА0-ХХВ0 від 29 квітня 2025 року з призначенням платежу «Кошти на утримання колишньої дружини на травень 2025», зарахувавши на утримання колишньої дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сплачені грошові кошти 4000 грн., згідно із зазначеним боржником призначенням платежу за травень 2025 року.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом 15 днів з дня складення її повного тексту. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала виготовлена 30.07.2026 року.
Суддя Мурашова Н.В.