Провадження № 4-с/537/14/2026
Справа № 537/3026/25
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14.08.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючого судді Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання - Бакай М.С., скаржника - ОСОБА_1 , заінтересованої особи - стягувача ОСОБА_2 , державного виконавця Кривоноженкової У.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
В поданій до суду скарзі просить визнати протиправними дії та бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 81015185 щодо неврахування коштів у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, виключення та неврахування коштів у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також не зняття арешту з рахунку зі спеціальним режимом використання; зобов`язати посадових осіб Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 81015185, в якому врахувати/ враховувати надалі кошти у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, перераховані згідно квитанції №АКХ5-НЕКТ-6Р0Х-0Р7А від 29.04.2025 року на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на травень 2025 року; зобов`язати посадових осіб Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 81015185, в якому врахувати/ враховувати надалі кошти у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень, перераховані згідно квитанції № Е914 ЕНСХ-5647-КССА від 26.05.2025 року на утримання (ліки) доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на травень 2025 року; зобов`язати посадових осіб Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з рахунку зі спеціальним режимом використання НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) АТКБ «Приват Банк», про що в установлений законом строк винести відповідну постанову, яку направити в указану установу для виконання.
В обґрунтуванні скарги вказав, що 29.04.2026 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області у справі № 537/3026/25 (провадження 2/537/1257/2025) видано виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.05.2025 року та до досягнення дитиною повноліття, який для виконання направлено до Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Салтівський ВДВС). Виконавче провадження № 81015185 відкрите державним виконавцем Салтівського ВДВС Мирошніченко Анастасією Ігорівною 26.05.2026 року. В ході здійснення виконання судового рішення у вказаному провадженні державним виконавцем Салтівського ВДВС Мирошніченко А.І. в наслідок бездіяльності, неправомірних дій та неправильного застосування норм матеріального права допущено порушення його прав, а саме:
21.05.2026 року на електронну пошту Салтівського ВДВС ним подано заяву, підписану кваліфікованим електронним підписом, про перерахунок заборгованості у виконавчому провадженні № 81015185, до якої додано копії квитанцій з відповідним зазначенням призначення платежу. 25.06.2026 року на електронну пошту від Салтівського ВДВС йому надійшов розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 81015185 від 02.06.2026 року. Ознайомившись з вказаним розрахунком ним було встановлено, що при його здійсненні допущено помилку, а саме в графі «Сплачено боржником» за листопад 2025 року вказано суму 0,00 гривень, при тому, що на цей період на утримання доньки ним перераховано кошти в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень. Вказаний факт підтверджується квитанцією № А08M-P197-XPMK-MPCH, копія якої надавалась до Салтівського ВДВС. В силу ч. 3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. На підставі зазначеної норми 07.07.2026 року до Салтівського ВДВС через канцелярію ним подано заяву про виправлення вказаної помилки в розрахунку. 07.07.2026 року в месенджері від державного виконавця Мирошніченко Анастасії Ігорівни надійшло повідомлення, що в розрахунку не враховано кошти у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, оскільки надана квитанція № АКХ5-НЕКТ-6Р0Х-0Р7А датована 29.04.2025 року, а стягнення аліментів на утримання дитини за рішенням Крюківського районного суду починається з травня 2025 року. У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, зробленого 05.08.2025 року у справі № 390/2379/24 (провадження 61-7389св25), розрахунок заборгованості аліментів обчислюється виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей , отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником ; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. При розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець може зараховувати як добровільну сплату аліментів ті платежі, в яких чітко визначено призначення платежу як аліменти чи борг на утримання дітей. Грошові перекази з призначенням «переказ власних коштів» без додаткової конкретизації не можуть бути автоматично зараховані як сплата аліментів, навіть за відсутності інших боргових зобов`язань між сторонами. З приписів вказаного висновку випливає, що виконавцем приймаються до уваги саме платежі чітко визначеним призначенням. У згаданій квитанції № АКХ5-НЕКТ-6Р0Х-0Р7А в розділі «призначення платежу» зазначена інформація «кошти на утримання доньки на травень 2025 року». Таким чином вказані відомості засвідчують надання коштів (здійснення платежу) на утримання дитини саме на період (травень 2025 року), з якого за судовим рішенням починається стягнення аліментів, а тому мають бути враховані при перерахунку заборгованості. Отже, всупереч вище зазначеним вимогам державний виконавець безпідставно не прийняла до уваги відомості, вказані в призначенні платежу квитанції № АКХ5-НЕКТ-6Р0Х-0Р7А, а саме період на який перераховано кошти на утримання дитини та протиправно не врахувала вказані кошти у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Також 21.05.2026 року до Салтівського ВДВС разом заявою про перерахунок заборгованості були подані копії квитанцій, серед яких квитанція № Е914-ЕНСХ-5647-КССА від 26.05.2025 року про перерахунок коштів у сумі 2000 (дві тисячі) гривень з зазначенням призначення платежу «кошти на ліки донці». Зважаючи на те, що ліки є необхідністю для забезпечення нормального розвитку та здоров`я дитини, кошти на їх придбання охоплюються поняттям аліменти. Згідно розрахунку від 02.06.2026 року вказані кошти (2000 грн.) були зараховані державним виконавцем у якості добровільної сплати аліментів на травень 2025 року. Однак 07.07.2026 року в месенджері від державного виконавця Мирошніченко А.І. надійшло повідомлення, що вказана сума (2000 грн.) з розрахунку буде виключена. Підставою виключення назвала незгоду стягувача з її зарахуванням, оскільки остання не вважає кошти на ліки аліментами. Неврахування вказаної суми як сплаченої боржником за травень 2025 року було підтверджено розрахунком від 07.07.2026 року, який у автоматизованій системі виконавчого провадження було відображено 09.07.2026 року. Проте з вказаним він не погоджується та вважає, що рішення державного виконавця щодо не врахування в розрахунку коштів у сумі 2000 (дві тисячі) гривень, перерахованих для придбання ліків дитині, суперечить правовим нормам та засадам виконавчого провадження, через що, підлягає скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, 50 відсотків. На підставі вказаної норми 19.06.2026 року державним виконавцем Салтівського ВДВС винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржник у розмірі 50 відсотків. Також 25.06.2026 року державним виконавцем Салтівського ВДВС винесено постанову про арешт коштів боржника. 25.06.2026 року на електронну пошту Салтівського ВДВС скаржником подано заяву, підписану кваліфікованим електронним підписом, про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 ( IBAN НОМЕР_2 ) АТКБ «Приват Банк», до якої додано довідки АТКБ «Приватбанк» № 9TQLVGAVF84398BT та NV5QAL54U9G3OH2G від 25.06.2026 року, згідно яких на вказаний рахунок ним отримується заробітна плата та соціальні виплати, тобто вказаний рахунок має спеціальний режим використання. Відповідно до інформації, наданої канцелярією Салтівського ВДВС, вказана заява 26.06.2026 року була зареєстрована під № 12565 та передана виконавцю. Згідно абзацам 13-16 пункту 16 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення). На момент подачі скарги вище зазначені вимоги Інструкції державним виконавцем не виконані, арешт з рахунку не знято. В повідомленні в месенджері, яке надійшло 07.07.2026 року державний виконавець Мирошніченко А.І. повідомила наступне : «Ви надали її (довідку) після блокування рахунку. Служба це не контролює, співробітники банку повинні були зреагувати та не накладати арешт на спеціальний рахунок, коли ми відправляли їм запит. Зверніться до банку в такому випадку», «… рахунок буде розблоковано після погашення заборгованості». Таким чином, державний виконавець будучи обізнаною, що рахунок НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) АТКБ «Приват Банк», на який отримується заробітна плата та соціальні виплати, тобто має спеціальний режим використання, свідомо проігнорувала вимоги ЗУ «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень та правові висновки Верховного Суду та протиправно не вжила заходів щодо зняття арешту з вказаного рахунку.
Попередньо про порушення вказаних прав скаржнику стало відомо 07.07.2026 року з повідомлення від державного виконавця у месенджері. 09.07.2026 року вказане порушення підтверджене наданим розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, що засвідчує дотримання зазначеного у законі терміну подання скарги.
27.07.2026 року від ОСОБА_2 надійшли заперечення на скаргу ОСОБА_1 де остання вказала, що вважає скаргу повністю необґрунтованою, незаконною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Боржник намагається ввести суд в оману та штучно зменшити суму заборгованості зі сплати аліментів, маніпулюючи призначенням платежів у квитанціях. У своїй скарзі боржник стверджує, що державний виконавець неправильно обчислила заборгованість, не врахувавши авансовий характер його платежів. Дане твердження є абсолютно безпідставним, маніпулятивним та таким, що суперечить чинному законодавству. Починаючи з моменту розірвання шлюбу (31.08.2023 р.), боржник добровільно перераховував кошти на утримання доньки. Починаючи з вересня 2023 року по травень 2024 року боржник здійснював платежі наприкінці кожного місяця з призначенням платежу «кошти на утримання доньки», що підтверджує їх щомісячний, регулярний характер для забезпечення поточних потреб дитини. Однак, у червні 2024 року боржник в односторонньому порядку змінив формулювання у квитанції, зазначивши призначення платежу «кошти на утримання доньки за липень». Таким чином, боржник намагається штучно «пропустити» червень 2024 року, за який дитина не отримала належного утримання, та перемістити цей платіж на майбутній період. Надалі боржник продовжив цю практику, намагаючись змістити календарні строки свого обов`язку.
Офіційне стягнення аліментів розпочалося з травня 2025 року на підставі відповідного виконавчого документа. Державний виконавець, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», відкрив провадження та розпочав розрахунок заборгованості саме з травня 2025 року. Виконавець не має правових підстав враховувати кошти, сплачені до моменту виникнення офіційного обов`язку, як «передплату» за примусовими зобов`язаннями. Починаючи з травня 2025 року, боржник щомісячно наприкінці календарного місяця здійснював платежі (у травні, червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2025 року). Державний виконавець правомірно, у повній відповідності до Інструкції з організації примусового виконання рішень, зараховувала ці суми місяць у місяць (травневий платіж - у рахунок травня, червневий - у рахунок червня і т.д.).
Боржник у своїй скарзі посилається на те, що державним виконавцем безпідставно не враховано платіж у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень від 26.05.2025 р. із призначенням платежу «кошти на ліки доньці» при перерахунку заборгованості зі сплати аліментів. З такими доводами бпогодитися не можна з огляду на наступне. Чинне законодавство України чітко розмежовує обов`язок батьків утримувати дитину шляхом сплати аліментів та обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину. Платіж у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, який боржник перерахував із чітким та однозначним цільовим призначенням «кошти на ліки доньці», за своєю правовою природою є саме участю у додаткових витратах на дитину, викликаних потребою в лікуванні (хворобою), що прямо передбачено ст. 185 СК України. Ці кошти були спрямовані та використані виключно на придбання медикаментів для дитини, а не на її щомісячне загальне утримання. При цьому вказаний платіж у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень був здійснений боржником добровільно, за його власною ініціативою та ще до ухвалення судового рішення про стягнення аліментів та відкриття відповідного виконавчого провадження. Жодних домовленостей щодо зарахування цих коштів у рахунок майбутніх аліментних зобов`язань не було.
Доводи наведені боржником про те, що державним виконавцем було неправомірно накладено арешт на його рахунки в АТКБ «Приват Банк», є абсолютно безпідставними, юридично неспроможними та такими, що базуються на хибному (помилковому) тлумаченні норм Закону України «Про виконавче провадження» та банківського законодавства. Звернення стягнення на заробітну плату боржника є лише одним із заходів примусового виконання рішення, що не виключає обов`язку державного виконавця здійснити перевірку майнового стану боржника та накласти арешт на його кошти у банках (відповідно до ст. 18, ст. 48, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Наявність у боржника заборгованості зі сплати аліментів, яка перевищує суму платежів за три місяця (згідно ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»), надає державному виконавцю повне право накладати арешт на кошти боржника для забезпечення якнайшвидшого погашення цього боргу в інтересах дитини. Одночасне направлення постанови на роботу та арешт рахунків є законними заходами, спрямованими на повне виконання судового рішення. Посилання боржника на те, що його рахунок є рахунком «із спеціальним режимом використання», оскільки туди зараховується заробітна плата (грошове забезпечення) та соціальні виплати, є правовим невіглавством.
07.08.2026 року від Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив, де державний виконавець просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) державного виконавця відмовити у повному обсязі та визнати постанову про арешт коштів від 25.06.2026 та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів - правомірним. Вказує, Згідно даних АСВП встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 81015185 з примусового виконання виконавчого листа № 537/3026/25 від 29.04.2026 виданого Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи стягування з 13.05.2025 року і до повноліття. 26.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 19.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено на виконання до Головного Управління Національної поліції в Харківській області. 25.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника через наявність заборгованості по аліментам, яку направлено на виконання до банків-учасників електронного документообігу. Згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 25.06.2026: стан обміну: «Часткове виконання»; повідомлення до стану: «Арешт накладений на Є-підтримка UA5730… НОМЕР_3 . На рахунках недостатньо коштів для виконання постанови». Згідно повідомлення АТ «Універсал Банк» від 25.06.2026: стан обміну: «Повне виконання»; повідомлення до стану: «Виконано». Іншими банками-учасниками електронного документообігу постанову про арешт коштів боржника повернуто без виконання. 10.07.2026 державним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено заборони на звернення стягнення грошових коштів або виплат як заробітної плати боржника. Окрім того, статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Згідно абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. Відомості від АТ КБ «Приватбанк», про те, що відкритті рахунки мають спеціальний режим використання та/або що на кошти, які знаходяться на рахунках, заборонено звертати стягнення згідно із Законом або рішення суду про зняття арешту з коштів до Відділу не надходило. З огляду на вищевикладене, підстави для зняття арешту з рахунку боржника відкритого у АТ КБ «Приватбанк» на теперішній час відсутні. Відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом, але виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, не менше мінімального передбаченого Сімейним кодексом України, гарантованого розміру. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Згідно статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Щодо не врахування у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів коштів у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, перерахованих згідно квитанції №АКХ5 НЕКТ-6Р0Х-0Р7А від 29.04.2025, перерахованих на користь ОСОБА_2 29.04.2025, коштів у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень, перерахованих згідно квитанції № Е914 ЕНСХ-5647-КССА від 26.05.2025 року вважають правомірним, та вчиненим відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Сімейного кодексу України. Наголошують, що згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Таким чином, норми ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України прямо заперечують можливість зарахування квитанції від 29.04.2025, як сплату аліментів, оскільки згідно резолютивної частини виконавчого листа № 537/3026/25 виданого 29.04.2026 Крюківським районним судом м. Кременчука стягнення аліментів починається з 13.05.2025. Щодо неврахування 2000,00 грн. зазначають, що згідно виконавчого документу стягуються саме аліменти, платежі з іншим призначенням не можуть бути враховані в розрахунку заборгованості.
14.08.2026 року від Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення де державний виконавець вказала, що в межах виконавчого провадження № 81015185 10.07.2026 державним виконавцем за заявою ОСОБА_1 про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, було винесено відповідну постанову, якою визначено рахунок UA5330…1536 та направлено до банку-учаснику електронного обміну на виконання. Постанову банком-учасником було оброблено та виконано.
В судовому засіданні скаржник - боржник ОСОБА_1 підтримав подану скаргу та просив задовольнити з підстав вказаних у скарзі.
В судовому засіданні стягувач - ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення скарги з підстав викладених у запереченнях.
В судовому засіданні державний виконавець Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривоноженкова У.Р. просила відмовити у задоволенні скарги з підстав вказаних у відзиві.
Заслухавши учасників розгляду скарги, дослідивши матеріали скарги, судом встановлено наступне.
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини і дружини.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 травня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її - ОСОБА_2 утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 13 травня 2025 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2026 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2025 року та додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 лютого 2026 року залишено без змін.
На виконання рішення суду від 10 листопада 2025 року Крюківським районним судом м. Кременчука 29 квітня 2026 року видано виконавчий лист № 537/3026/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 травня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Судом встановлено, що вказаний виконавчий лист був пред`явлений до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та 26.05.2026 року державним виконавцем Мирошніченко А.І. було відкрито виконавче провадження № 81015185.
21.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про перерахунок заборгованості та надав платіжні документи на підтвердження факту добровільного перерахування ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки за період з травня по листопад 2025 року включно.
02.06.2026 року у даному виконавчому провадженні № 81015185 державним виконавцем був здійснений розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання дитини, станом на 01.06.2026 року становила 118645,36 грн.
Як вбачається з матеріалів скарги та вказаного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, при визначенні розміру заборгованості державним виконавцем не було враховано квитанцію № А08M-P197-XPMK-MPCH від 30.10.2025 року, про сплату боржником за листопад 2025 року коштів в сумі 15 000,00 грн. з призначенням платежу «кошти на утримання доньки на листопад 2025 року».
Також з вказаного розрахунку вбачається, що при визначенні розміру заборгованості державним виконавцем було враховано квитанцію № Е914-ЕНСХ-5647-КССА від 26.05.2025 року про перерахунок коштів у сумі 2000,00 грн. з зазначенням призначення платежу «кошти на ліки донці».
В подальшому 07.07.2026 року державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 81015185 проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів згідно якого розмір заборгованості станом на 01.07.2026 року становив 78220,19 грн.
З вказаного розрахунку від 07.07.2026 року вбачається, що при визначенні розміру заборгованості державним виконавцем було виключено квитанцію № Е914-ЕНСХ-5647-КССА від 26.05.2025 року про перерахунок коштів у сумі 2000,00 грн із зазначенням призначення платежу «кошти на ліки донці».
Також судом встановлено, що 19.06.2026 року державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мирошніченко А.І. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 які він отримує у Головному управлінні Національної поліції у Харківській області.
25.06.2026 року державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мирошніченко А.І. винесено постанову про арешт коштів боржника.
25.06.2026 року боржником ОСОБА_1 на електронну пошту Салтівського ВДВС подано заяву, про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) АТКБ «ПриватБанк», до якої додано довідки АТКБ «Приватбанк» № 9TQLVGAVF84398BT та NV5QAL54U9G3OH2G від 25.06.2026 року, згідно яких на вказаний рахунок ним отримується заробітна плата та соціальні виплати, тобто вказаний рахунок має спеціальний режим використання.
Під час розгляду скарги в суді - 10.07.2026 державним виконавцем за заявою ОСОБА_1 про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, було винесено відповідну постанову, якою визначено рахунок UA5330…1536 та направлено до банку-учаснику електронного обміну на виконання. Постанову банком-учасником було оброблено та виконано.
Згідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно статті 447 ЦПК України та статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами скарги суд постановляє ухвалу, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі Інструкція), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.3 розділу XVI вказаної Інструкції у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
Пунктом 4 розділу XVI вказаної Інструкції визначено, що: виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувана і боржника; розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
В судовому засіданні встановлено, що під час здійснення розрахунку заборгованості по аліментам державним виконавцем не було враховано кошти у сумі 15 000 гривень, перераховані згідно квитанції №АКХ5-НЕКТ-6Р0Х-0Р7А від 29.04.2025 року на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на травень 2025 року.
Стягувач не заперечувала отримання від боржника вказаного грошового переказу №АКХ5-НЕКТ-6Р0Х-0Р7А від 29.04.2025 року в сумі 15 000,00 грн., де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошового переказу, здійсненого боржником. Наведене свідчить про добровільне виконання боржником свого обов`язку зі сплати аліментів на утримання доньки за травень 2025 року. Враховуючи, що боржник надав копію квитанції про здійснення платежу на користь стягувача із зазначенням платежу «кошти на утримання доньки ОСОБА_3 на травень 2025», у державного виконавця не було підстав не враховувати надану боржником квитанцію під час визначення заборгованості зі сплати аліментів саме у травні 2025 року.
Доводи представника Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про те, що згідно резолютивної частини виконавчого листа № 537/3026/25, виданого 29 квітня 2026 року Крюківським районним судом м. Кременчука стягнення починається з 13.05.2025 року, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме вказаною квитанцією, з призначенням платежу «кошти на утримання доньки на травень 2025 року», що свідчить про те, що аліменти боржником ОСОБА_1 сплачені на утримання доньки - саме за травень 2025 року.
Добровільне виконання боржником ОСОБА_1 в будь-який час свого обов`язку з утримання доньки, наявність якого визначена законом та підтверджена судовим рішенням, - не може оцінюватися державним виконавцем як невиконання цього судового рішення.
Враховуючи вказані норми законодавства та встановлені у судовому засіданні обставини суддя дійшов висновку, що слід визнати протиправними дії державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 81015185 щодо неврахування коштів у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень та зобов`язати посадових осіб Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 81015185, в якому врахувати кошти у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, перераховані згідно квитанції №АКХ5-НЕКТ-6Р0Х-0Р7А від 29.04.2025 року на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на травень 2025 року.
Стосовно вимог скаржника щодо визнання протиправними дії та бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 81015185 щодо виключення та неврахування коштів у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
Стаття 185 СК України визначає участь батьків у додаткових витратах на дитину, а саме той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
З матеріалів скарги вбачається, та не заперечувалося в судовому засіданні сторонами, що боржник ОСОБА_1 регулярно вносив кошти у добровільному порядку на сплату аліментів, до ухвалення судового рішення, та у квитанціях чітко зазначав призначення платежу «кошти на утримання доньки на ….. 2025 року. У квитанції № Е914-ЕНСХ-5647-КССА від 26.05.2025 року про перерахунок коштів у сумі 2000,00 грн. призначення платежу вказано «кошти на ліки донці». Тобто ОСОБА_1 самостійно чітко визначив призначення добровільно перерахованих коштів.
Вказані витрати скаржника охоплюються поняттям, як додаткові витрати на дитину, передбачені ст. 185 СК України та не є аліментами.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 81015185 щодо виключення та неврахування коштів у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому у задоволенні вказаної вимоги скаржнику слід відмовити.
Вирішуючи вимогу скаржника щодо визнання протиправними дії та бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 81015185 щодо не зняття арешту з рахунку зі спеціальним режимом використання та зобов`язання посадових осіб Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з рахунку зі спеціальним режимом використання НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) АТКБ «Приват Банк», про що в установлений законом строк винести відповідну постанову, яку направити в указану установу для виконання, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1-2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".
Не допускається накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків.
Не допускається накладення арешту, звернення стягнення за власними зобов`язаннями Центрального депозитарію цінних паперів як суб`єкта господарювання на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів.
Не допускається накладення арешту, звернення стягнення на кошти, що отримуються (утримуються) небанківським надавачем платіжних послуг на розрахунковому рахунку, відкритому банком небанківському надавачу платіжних послуг для виконання платіжних операцій, за зобов`язаннями такого небанківського надавача платіжних послуг перед будь-яким кредитором, крім звернення стягнення за зобов`язаннями цього небанківського надавача платіжних послуг перед користувачем, за умови що таке зобов`язання пов`язано з наданням ним платіжних послуг такому користувачу. Порядок звернення стягнення на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках небанківських надавачів платіжних послуг, встановлюється Національним банком України.
Відповідно до положень ч.3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про накладення арешту на кошти, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повернути постанову виконавця без виконання в частині накладення арешту на такі кошти, що знаходяться на рахунках, із зазначенням причини її повернення.
Зняття арешту з майна врегульовано ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження». Згідно положень ч.2-5 вказаної статті, виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до п.10-2 розділ XIII ЗУ «Про виконавче провадження » тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:
1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.
У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.
Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.
Враховуючи встановлені обставини та норми ЗУ «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що державним виконавцем з метою виконання рішення суду 25.06.2026 року було винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до банку для виконання, при цьому у постанові про арешт коштів зазначено: накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях, ……… крім тих що мають спеціальний режим використання , накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено.
При цьому, враховуючи положення ч.3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», саме на банк покладено обов`язок визначення статусу коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання.
На час винесення державним виконавцем постанови відомостей, що «рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом» до державного виконавця не надходило, боржником також не було надано підтверджуючих документів, що рахунок на який він отримує заробітну плату є «рахунком, який має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом».
25.06.2026 року боржником ОСОБА_1 на електронну пошту Салтівського ВДВС подано заяву, про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) АТКБ «Приват Банк», до якої додано довідки АТКБ «Приватбанк» № 9TQLVGAVF84398BT та NV5QAL54U9G3OH2G від 25.06.2026 року, згідно яких на вказаний рахунок ним отримується заробітна плата та соціальні виплати,
Проте, як вбачається з наявних у матеріалах скарги довідок АТ КБ «ПриватБанк» № 9TQLVGAVF84398BT та NV5QAL54U9G3OH2G від 25.06.2026 року на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) на який він отримує зарплатні виплати та на вказаний рахунок може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
Таким чином вказаний рахунок не є рахунком який має спеціальний режим використання.
В подальшому боржником було подано заяву про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та під час розгляду скарги в суді - 10.07.2026 державним виконавцем за заявою ОСОБА_1 про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, було винесено відповідну постанову, якою визначено рахунок UA5330…1536 та направлено до банку-учаснику електронного обміну на виконання. Постанову банком-учасником було оброблено та виконано.
Враховуючи вказані норми законодавства та встановлені у судовому засіданні обставини суд дійшов висновку, що державним виконавцем було правомірно винесено постанову про арешт коштів боржника від 25.06.2026 року та підстави для скасування арешту відсутні, а тому у задоволенні вимоги заявника про визнання дій протиправними та зобов`язати посадових осіб Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з рахунку зі спеціальним режимом використання НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) АТКБ «Приват Банк», про що в установлений законом строк винести відповідну постанову, яку направити в указану установу для виконання - суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 447-453 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» суд, -
ухвалив :
Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 81015185 щодо неврахування коштів у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень та зобов`язати посадових осіб Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 81015185, в якому врахувати кошти у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, перераховані згідно квитанції №АКХ5-НЕКТ-6Р0Х-0Р7А від 29.04.2025 року на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на травень 2025 року.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя В. І. Хіневич
Повний текст ухвали виготовлено 19.08.2026 року.