Справа №216/1279/21
провадження №2-ві/216/8/26
УХВАЛА
іменем України
10 липня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Маланюка О.Я.
за участю секретаря судового засідання: Агурейчевої А.М.
розглянувши в залі суду в місті Кривому Розі заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Цимбалістенко Олени Валентинівни у цивільній справі № 216/1279/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Держави України в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Держави України в особі Дніпропетровської обласної прокуратури за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
09 липня 2026 року від позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про відвід судді Цимбалістенко О.В., у зв`язку з наявністю обставин, які, на думку заявника, викликають сумнів в неупередженості, об`єктивності та безсторонності головуючого.
Заява обґрунтована тим, що під час розгляду справи суддя Цимбалістенко О.В.:
1.Порушує принцип рівності сторін та демонструє прихильність до сторони відповідача тим, що усно висловила подяку прокурору фразою «дуже вам дякую, що ви довіряєте суду»;
2.Допустила сторонніх осіб до матеріалів цієї справи, не заблокувавши в автоматизованій системі «Електронний суд» доступ представника прокуратури Сергієнко Л.Г., чим порушила право позивача на приватність;
3.Задовольнила клопотання неповноважного представника третьої особи Тараненко М.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції представника ОСОБА_2 , а також не встановила належність повноважень самої ОСОБА_2 ..
На підтвердження своїх доводів позивач у тексті заяви послалася на Бангалорські принципи поведінки суддів, Доповідь Європейської комісії «Ukraine 2023 Report» (SWD(2023) 699 final), а також на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Leander проти Швеції», «Breyer v. Germany», «Бочан проти України» та «Білуха проти України». Також Кравцова О.О. висунула вимогу розгляд даної заяви про відвід проводити виключно у судовому засіданні з обов`язковим викликом сторін.
Ухвалою судді Цимбалістенко О.В. від 09 липня 2026 року заяву позивача про відвід визнано необґрунтованою через відсутність підстав, які б підтверджували її упередженість при здійсненні процесуальних дій, а вирішення питання про відвід в порядку ч. 3 ст. 40 ЦПК України передано на розгляд іншому судді, визначеному у порядку ст. 33 ЦПК України.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 року заяву про відвід передано на розгляд судді Маланюку О.Я.
Дослідивши матеріали справи, заяву про відвід та додані до неї документи, суд приходить до наступних висновків.
Щодо клопотання позивача ОСОБА_1 про обов`язковий її виклик у судове засідання для надання усних пояснень, суд зазначає таке.
У зв`язку з тим, що клопотання підлягає розгляду у стислі строки, судом було проінформовано учасників спарви та скаржника про дату, час та місце судового розгляду шляхом направлення судових повісток-повідомлень на номери мобільнишх телефонів у вигляді СМС та повідомлень на застосунок "Viber".
Частиною 7 статті 40 ЦПК України чітко визначено часові межі процесуальної дії: питання про відвід судді має бути вирішено протягом двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку визнання відводу необґрунтованим - з дня отримання суддею протоколу автоматизованого розподілу.
Відповідно до імперативних вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд розглядає питання про відвід без повідомлення учасників справи. Законодавець наділив суд правом викликати учасника справи для надання уних пояснень лише у виключних випадках, якщо суд самостійно визнає це за необхідне.
Враховуючи, що наявні в матеріалах цивільної справи № 216/1279/21 письмові докази є вичерпними, встановлені строки є стислими (два дні), заявник ОСОБА_1 та інші учасники процесу в судове засідання не явилися, суд не вбачає об`єктивних підстав для відкладення справи та повторного виклику осіб, а тому заява розглядається у письмовому провадженні.
Перелік підстав для відводу головуючого судді чітко визначений ст. 36 ЦПК України. За змістом вказаної норми, особиста неупередженість судді презумується, поки не надано вагомих та беззаперечних доказів протилежного.
Щодо заяв ОСОБА_1 про «демонстрацію прихильності до прокурора», шляхом висловлення фрази «дуже вам дякую, що ви довіряєте суду», Суд вважає, що зазначене висловлювання є проявом професійної ввічливості, культури ведення судового засідання та може бути застосовано головуючим у процесі, що повністю виключає ознаки упередженості.
Щодо відображення в картці руху документів системи «Електронний суд» ОСОБА_3 , судом встановлено, що вказана особа відповідно до наданих суду документів є офіційним, належним чином уповноваженим представником відповідача - Дніпропетровської обласної прокуратури. У зв`язку з цим її дані були законно внесені працівником апарату суду до статистичної картки в автоматизовану систему документообігу суду «Д-3». Надання стороні відповідача доступу до матеріалів справи є обов`язковою вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) та принципу змагальності цивільного процесу.
Стосовно клопотання представника третьої особи про участь у засіданні в режимі відеоконференції (ВКЗ), суд встановив, що 15 червня 2026 року представник Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області Тараненко М.С. звернулась до суду з відповідною заявою через систему «Електронний суд». До клопотання нею були додані документи, які посвідчують повноваження іншого представника установи - ОСОБА_2 , а також наказ про власне звільнення з посади, яке відбувалося лише з 16 червня 2026 року.
Таким чином, на час підписання та подання заяви до суду (15.06.2026 р.) Тараненко М.С. володіла повною мірою процесуальними повноваженнями. Розгляд вказаного клопотання суддею Цимбалістенко О.В. 01 липня 2026 року (після виходу з відпустки) та постановлення ухвали про його задоволення здійснено у межах чинного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Щодо оцінки доводів заявника в контексті посилань на акти міжнародних інституцій та практику ЄСПЛ:
Аналізуючи аргументи заяви ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне окремо виділити та кваліфікувати посилання заявника на міжнародно-правові джерела, оскільки в ході їх дослідження було виявлено факти грубого процесуального маніпулювання та викривлення суті нормативних актів.
По-перше, посилання позивача на Робочий документ персоналу Європейської комісії «Ukraine 2023 Report» (SWD(2023) 699 final) містить ознаки підміни інформації. Суд зазначає, що вказаний акт є щорічним аналітичним документом оцінки загального прогресу реформ в Україні на шляху до членства в ЄС. Посилання на Робочий документ персоналу Європейської комісії «Ukraine 2023 Report» є повністю нерелевантним до даної правової ситуації та не може слугувати підставою для відводу судді. Зазначений міжнародний акт є аналітичним звітом про стан реформ, який не регулює процедури цивільного судочинства та функціонування підсистем ЄСІТС.
По-друге, посилання заявниці на практику Європейського суду з прав людини не свідчать про наявність об`єктивних підстав для відводу, оскільки зазначені прецеденти регулюють відмінні за своєю правовою природою правовідносини:
Зокрема, справа «Leander проти Швеції» (1987 р.) стосувалася питань конфіденційного збирання та зберігання органами безпеки інформації про приватне життя особи без надання доступу до цих матеріалів. Натомість відображення процесуального статусу представника прокуратури у підсистемі «Електронний суд» стосується права сторони відповідача на участь у розгляді справи. Посилання на таку справу ЄСПЛ є нерелевантним.
Справа «Breyer v. Germany» (2020 р.) охоплювала аспекти превентивного збору та обов`язкової реєстрації персональних даних користувачів мобільного зв`язку операторами телекомунікацій. Зазначений висновок ЄСПЛ не може бути застосований до встановленого законом порядку електронної ідентифікації учасників судового процесу за допомогою КЕП при поданні процесуальних заяв.
Посилання на рішення у справах «Бочан проти України» та «Білуха проти України» також на думку суду є помилковим. Попри висловлену в цих справах загальну тезу про те, що суди мають вселяти сторонам довіру, ЄСПЛ одночасно наголошує, що будь-які побоювання учасника справи щодо неупередженості головуючого повинні бути об`єктивно виправданими. Суб`єктивне сприйняття стороною процесуальних дій суду чи її незгода з ухвалами головуючого, за відсутності належних фактичних доказів, не спростовують презумпцію безсторонності судді.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що заява позивача ОСОБА_1 про відвід є повністю необґрунтованою, базується власних припущеннях та викривлених доводах, а відтак задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Цимбалістенко Олени Валентинівни у цивільній справі № 216/1279/21 - відмовити.
Цивільну справу № 216/1279/21 повернути головуючому судді Цимбалістенко Олені Валентинівні для продовження судового розгляду.
Ухвала суду окремому апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне рішення суду у справі.
Ухвалу складено в повному обсязі та підписано 10.07.2026 року.
Суддя О.Я. МАЛАНЮК