ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/23839/25 пров. № А/857/26889/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року (суддя - Грень Н.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - не зазначено),
в адміністративній справі №380/23839/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому, з урахуванням уточнених позовних заяв від 16.12.2025 та від 21.12.2025 заявлених до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 , просив: 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключити дані про порушення громадянином ОСОБА_1 правил військового обліку; 3) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 направити повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення громадянина ОСОБА_1 до відповідного РТЦК; 4) стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 тисяч гривень та витрати на судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп..
ІНФОРМАЦІЯ_6 подав відзив на позовну заяву, у якому просив залучити у якості відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відмовити у задоволенні позову до ІНФОРМАЦІЯ_2 в повному обсязі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 замінено первісного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_8 належним відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 закрито провадження у справі №380/23839/25 в частині позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести дані в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо результатів медичного огляду відповідно до довідки ВЛК №1668 від 22.11.2022 р., у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції частково не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт незаконним це рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому у цій частині рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом першої інстанції порушено норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення рішення, яке має декларативний характер і не забезпечує реального захисту прав позивача, оскільки позивач перебуває у стані правової невизначеності. Незаконний "розшук" досі триває, а дані про нібито порушення позивача, досі не видалені з інформаційних систем. Права позивача досі грубо порушуються з боку ІНФОРМАЦІЯ_9 . Ні ТЦК, ні Нацполіція, ні в ручному ні в автоматичному режимі нічого не видалили. Вважає апелянт, що судом першої інстанції було грубо порушено принцип обґрунтованості судового рішення. Зокрема, судом було повністю проігноровано заяву позивача про надання права на альтернативну (невійськову) службу у зв`язку з релігійними переконаннями (християнство), подану під час розгляду справи. Суддя не прокоментувала порушення працівниками закону про звернення громадян і не надала правову оцінку. Зауважує апелянт, що Порядок №1487 та Порядок №560 передбачають звернення до поліції лише щодо осіб, які вчинили адміністративне правопорушення. Відсутність оформлених належним чином матеріалів справи станом на 18 серпня 2025 р. доводить, що ТЦК діяв не на підставі закону, а на власний розсуд, фактично встановивши "винуватість" позивача задовго до початку розгляду справи. Також суд першої інстанції необґрунтовано відмовив стягнути на користь позивача 10000 тисяч гривень витрачених на кваліфіковану юридичну допомогу. До того ж, суддя велику частину у рішенні коментує стосовно заявлених прав на компенсацію моральної шкоди, хоча у виправленій редакції позовної заяви від 21.12.2025 позивач не заявляв вимог про виплату моральної шкоди. Водночас, апелянт вказує, що внаслідок протиправних дій відповідачів, що полягали у несанкціонованому втручанні в інформаційні системи та службовому підробленні документів позивачу було завдано значної моральної шкоди. Тому просить суд реалізувати своє право на вихід за межі позовних вимог заради принципу верховенства права і застосувати положення про повний захист прав та розглянути можливість стягнення моральної шкоди.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення суду першої інстанції від 07.04.2026 скасувати в частині відмови виконати пункти 3 і 4 позовної заяви, та в частині відмови стягнути з відповідача суму 10000 грн на правничу допомогу на користь позивача. Ухвалити нове рішення, яким зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виконати пункти 3 та 4 позовної заяви (вилучити "розшук", постанови). З метою усунення подальшого ігнорування з боку ТЦК та СП прав позивача як відмовника з мотивів сумління, зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" в графу Військово Облікової Спеціальності значення як "відмовник сумління". Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 сплатити на користь позивача суму 10000 грн на правничу допомогу. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені позивачем у суді першої інстанції та апеляційної. Пункт 2 стосовно визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_11 залишити без змін. Також апелянт просить встановити судовий контроль за виконанням рішення апеляції у порядку ст.382 КАС України, зобов`язати відповідачів подати звіт про виконання рішення у встановлений судом строк, постановити окрему ухвалу щодо виявлених ознак кримінальних правопорушень та направити її до ДБР для забезпечення належного розслідування.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому зазначає про її необґрунтованість. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 22.11.2022 пройшов ВЛК (визнаний придатним) та подав першу заяву про заміну військової служби альтернативною цивільною службою через релігійні переконання (Свідки ОСОБА_2 ).
19.05.2024 позивач оновив особисті дані в застосунку "Резерв+".
01.07.2024 позивач звернувся до РТЦК (електронною поштою) з проханням уточнити дату ВЛК, оскільки в системі відображалися дані за 2001 рік.
17.07.2024 позивач продублював заяву Укрпоштою про надання відстрочки та проходження альтернативної служби. Відповіді не отримав.
04.06.2025 позивач повторно звернувся до РТЦК електронною поштою (з ЕЦП) щодо виправлення помилки в даті ВЛК. Результат розгляду звернення не отримав.
17.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 вніс до реєстру "Оберіг" статус про "розшук" позивача. Причина: "Не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК".
25.08.2025 позич подав заяву-скаргу до ТЦК про виправлення недостовірних даних та скасування розшуку.
08.09.2025 ТЦК за підписом підполковника ОСОБА_3 надано позивачу відповідь, у якій запропоновано повторно пройти ВЛК через "Резерв+".
Протягом вересня - листопада 2025 року позивач неодноразово подавав звернення через технічну підтримку "Резерв+" та боти, отримуючи відмови.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції частково погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначене Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.202264/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022№2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє до тепер.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Апеляційний суд враховує, що спірними у вказаній справі є питання щодо правомірності дій відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку, та відповідно, щодо наявності підстав для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення даних про порушення позивачем правил військового обліку і направлення повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до відповідного РТЦК.
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-ХІІ).
Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, в Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.8 ст.4 Закону № 3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону № 3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).
Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Частиною 10 ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною 11 ст.38 Закону № 2232-XII визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Відповідно до п.8 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст.7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до ч.10 ст.2 Закону № 2232-XII з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністерства оборони України затверджено Положення № 402.
Згідно з абзацом 1 пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402, із внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 змінами, постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_12 від 22 листопада 2022 року №1668 позивачу визначено ступінь придатності до військової служби: «Придатний до військової служби».
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційнокомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до частин 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Судом встановлено, що відповідач вніс до Реєстру "Оберіг" запис про "порушення правил військового обліку" позивачем без належних правових підстав (винесеної постанови про адмінправопорушення).
Такі дії відповідача суперечать ст. 19 Конституції України та Порядку ведення Реєстру, у зв`язку із чим суд першої інстанції визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Разом з тим, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення решта позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.
Так, приписами частини 1 статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами 1, 3 статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зазначені приписи закону кореспондуються з Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, відповідно до пункту 56 якого Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з наказом МВС України від 10.02.2025 № 80 "Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми "Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про призовників, військовозобов`язаних або резервістів" інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", зокрема, у розділі ІІ Порядок формування та ведення ІП "Облік звернень" зазначено таке:
1.Формування ІП "Облік звернень" здійснюється в електронній формі з використанням прикладного програмного інтерфейсу або в разі відсутності можливості електронного інформаційного обміну у паперовій формі.
Відомості, викладенні у зверненні ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України, що надійшло в паперовій формі, уносяться до ІП "Облік звернень" уповноваженою посадовою особою органу підрозділу поліції шляхом створення електронної картки та наповнення її інформацією про:
- звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України, номер та дату звернення, орган (підрозділ) поліції у якому його зареєстровано в єдиному обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", номер та дату реєстрації звернення в ЄО, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), посаду та контактні дані уповноваженої особи, дату повторного звернення з прикріпленням фотокопії звернення (за наявності);
- особу, яку необхідно доставити до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), дату та місце народження, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), фотозображення особи (за наявності), додаткову інформацію (за наявності зазначається інформація про місце роботи, номер мобільного телефону);
- посадову особу органу (підрозділу) поліції, яка внесла відомості до ІП "Облік звернень" (формується в автоматичному режимі з даних користувача);
- стан виконання звернень ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України (зазначаються відомості про підстави, які передбачені в пункті 5 цього розділу).
2. Користувачі ІП "Облік звернень", яким надано відповідний доступ до системи "ІПНП" згідно з пунктом 3 розділу ІІІ цього Порядку (далі користувачі ІП), протягом доби з дати реєстрації звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України в ЄО вносять відомості до ІП "Облік звернень" щодо осіб, яких необхідно доставити до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України.
3. Інформація в ІП "Облік звернень" про осіб, яких передбачено доставити автоматично знищується через 3 роки, з дня виконання звернення ТЦК та СП, органів СБУ, або розвідувальних органів України.
4. Підставою для внесення відомостей до ІП "Облік звернень" є звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України щодо доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України, у яких зазначаються відомості про: - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); - дату народження; - адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); - унікальний вихідний реєстраційний номер звернення та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи; - підставу доставлення (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію); - інші дані, передбачені статтею 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (за наявності).
5. Підставою для внесення відомостей про стан виконання звернень ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України є:
- доставлення призовників, військовозобов`язаних, резервістів до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України;
- наявність інформації про перебування призовників, військовозобов`язаних, резервістів в установах виконання покарань, слідчому ізоляторі, ізоляторах тимчасового тримання або місцях із спеціальним режимом тримання;
- смерть особи або оголошення особи померлою за рішенням суду, яку необхідно доставити до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України;
- повідомлення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про залишення звернення про доставлення особи до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України без виконання;
- проходження служби у складі Збройних Сил України, органів СБУ, розвідувальних органів України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях.
6. Результат виконання звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України в електронній формі та надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС (далі ЄІС МВС), автоматично відображається в ІП "Облік звернень".
Користувачі ІП органу (підрозділу) поліції, які внесли відомості до ІП "Облік звернень", не пізніше трьох днів з дати надходження документів у паперовій формі про виконання відповідного звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України вносять інформацію до ІП "Облік звернень" про доставлення осіб до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України із зазначенням дати, підстави, з прикріпленням фотокопії документа (за наявності), що є підставою для внесення відомостей до ІП "Облік звернень".
З урахуванням наведених положень суд першої інстанції правильно вказав, що внесення даних до ІКС "ІПНП Інформаційний портал НПУ" відбулось за електронним зверненням ТЦК та СП через Реєстр, а тому внесення відомостей до ІКС "ІПНП Інформаційний портал НПУ" відбулось у автоматичному режимі.
При цьому вилучення із інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" інформації про "особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП" відбувається також автоматично у разі видалення такої інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Отже, суд першої інстанції правильне прийняв рішення в частині щодо вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключити дані про порушення позивачем правил військового обліку та направлення повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до відповідного РТЦК, відмовивши у задоволенні таких.
Тому, у відповідній частині являються безпідставними доводи апеляційної скарги позивача.
Колегія суддів також враховує, що в апеляційній скарзі позивач просить суд апеляційної інстанції вийти за межі позовних вимог, а саме, зобов`язати відповідача внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" в графу Військово-Облікової Спеціальності значення як "відмовник сумління", а також розглянути можливість стягнення моральної шкоди.
З цього приводу апеляційний суд зазначає, що відповідно до приписів ч.5 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Тому, у відповідній частині доводи апеляційної скарги позивача також являються безпідставними.
Водночас, колегія суддів апеляційного суду враховує, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог і вирішував питання щодо виплатити позивачу моральної шкоди в розмірі 50 тисяч гривень, і не взяв до уваги уточнені позовні вимоги від 21.12.2025 року, у яких позивач не просив суд про стягнення з відповідача моральної шкоди.
Згідно частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
В такій ситуації, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, виключенню із описової і мотивувальної частин цього рішення суду обґрунтування щодо вирішення питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 тисяч гривень.
Відносно порушеного в апеляційній скарзі питання про стягнення з відповідача на користь позивача суми 10000 грн на правничу допомогу в суді першої інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Із змісту резолютивної частини рішення суду першої інстанції видно, що суд не вирішив по суті питання щодо стягнення із відповідача в користь позивача витрат на правничу допомогу надану в суді першої інстанції.
Отже, вказане питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції може бути вирішене судом першої інстанції шляхом ухвалення додаткового рішення.
Відносно вимог апелянта щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення апеляції у порядку ст. 382 КАС України та зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення у встановлений судом строк, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 381-1 КАС України встановлено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст.382-1 КАС України).
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами для їх застосування є саме невиконання судового рішення та наявність підстав для формування висновку про те, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Статтею 382-3 КАС України визначено порядок прийняття рішення за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення, де суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Колегія суддів зазначає, що як видно за результатами апеляційного розгляду вказаної справи, судом задоволена вимога позивача лише щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем. Вказана вимога не є зобов`язального характеру, а відтак і відсутні підстави на цьому етапі для встановлення судового контролю за виконання рішення суду у цій справі.
Отож, у задоволенні клопотання апелянта (позивача) про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №380/23839/25 слід відмовити.
Відносно вимог апелянта про постановлення окремої ухвали щодо виявлених ознак кримінальних правопорушень та направлення її до ДБР для забезпечення належного розслідування, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
У розглядуваній справі апеляційний суд не встановив ознак порушення закону, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали згідно приписів статті 249 КАС України, а тому відповідне клопотання апелянта (позивача) задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. (ч.ч. 3, 6 ст.139 КАС України).
Апеляційний суд враховує, що вирішене судом першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору позивачем не оскаржене в апеляційному порядку.
Водночас, судом встановлено, що позивач за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у сумі 3633,00 грн, що підтверджується доданою до апеляційної скарги копією банківської квитанції. Спір у вказаній справі носить вимоги немайнового характеру.
Розраховуючи пропорційність судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у виді судового збору в сумі 1816,50 грн. сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до результату її розгляду.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, згідно приписів статей 315-317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наведених вище мотивів, а у решта частині рішення суду ухвалене з дотримання норм матеріального і процесуального права, з повним встановлення обставин справи, а тому в іншій частині його необхідно залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року в адміністративній справі №380/23839/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - змінити, а саме, виключити із описової і мотивувальної частин цього рішення суду обґрунтування щодо вирішення питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 тисяч гривень.
У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року в адміністративній справі №380/23839/25 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн 50 коп. сплаченого за подання апеляційної скарги.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №380/23839/25 - відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
В. О. Кушнір