УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №380/23839/25
адміністративне провадження № К/990/42770/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому, з урахуванням уточнених позовних заяв від 16 грудня 2025 року та від 21 грудня 2025 року заявлених до ІНФОРМАЦІЯ_2 , просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключити дані про порушення громадянином ОСОБА_1 правил військового обліку;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 направити повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення громадянина ОСОБА_1 до відповідного РТЦК;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 тисяч гривень та витрати на судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з указаним рішенням позивач звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
12 травня 2026 року до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №380/23839/25 відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року в адміністративній справі №380/23839/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - змінено, а саме, виключено із описової і мотивувальної частин цього рішення суду обґрунтування щодо вирішення питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 тисяч гривень.
У іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року в адміністративній справі №380/23839/25 залишено без змін.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн 50 коп сплаченого за подання апеляційної скарги.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №380/23839/25 - відмовлено.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали - відмовлено.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року в адміністративній справі №380/23839/25.
17 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення клопотання позивача про роз`яснення судового рішення від 18 серпня 2026 року.
Цього ж дня позивач через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі головуючого судді (судді-доповідача) Загороднюка А. Г., судді Єресько Л. О. та судді Соколова В. М. від участі у розгляді цієї касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддям Верховного Суду Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., Соколова В. М. у справі № 380/23839/25 визнано необґрунтованою та передано заяву про відвід до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., Соколова В. М. у справі № 380/23839/25 передано для вирішення судді Желєзному І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі головуючого судді (судді-доповідача) Загороднюка А. Г., судді Єресько Л. О. та судді Соколова В. М. від участі у розгляді справи № 380/23839/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
23 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшли до суду додаткові пояснення скаржника.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Предметом касаційною оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у роз`ясненні постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у цій справі.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у роз`ясненні рішення.
Отже, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції від 16 вересня 2026 року може бути оскаржувана в суді касаційної інстанції.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Відповідно до частини другої статті 254 КАС України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Дослідженням змісту судових рішень у цій справі встановлено, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи заяви про роз`яснення судового рішення не стосуються питання незрозумілості/нечіткості рішення суду. Суть поданої заяви не зводиться до незрозумілості змісту судового рішення, натомість, зводиться до необхідності вказати заявнику, які дії необхідно вчинити задля повного вирішення питань, що пов`язані з даним судовим спором.
Суд апеляційної інстанції у оскаржуваній ухвалі зазначив, що мотиви заяви про роз`яснення судового рішення фактично зводяться до незгоди із способом виконання рішення суду і тлумачення норм, позаяк, скаржник просив суд апеляційної інстанції роз`яснити постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року у даній справі, вказавши, яким чином позивач може реально захистити своє життя, свободу та репутацію від щоденного ризику примусового затримання поліцією на вулиці; як саме має реалізуватися процитований судом "автоматичний режим" вилучення інформації з ІП Нацполіції за Наказом МВС № 80; чи означає висновок суду про те, що судове рішення про визнання дій влади незаконними «не має зобов`язального характеру»; у який спосіб судом апеляційної інстанції визначено механізм повного та ефективного відновлення порушеного права позивача.
Водночас, у касаційній скарзі позивач стверджує про умисне замовчування та приховування судом апеляційної інстанції факту порушення процесуальних строків, легітимізацію правового нігілізму та свідоме ухилення від реагування на злочин, штучне звуження Конституції України та дискримінацію статусу «відмовника з мотивів сумління», порушення принципу обов`язковості судового рішення.
Перевіривши викладені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд зазначає наступне.
Так, роз`ясненню підлягає судове рішення у разі, якщо незрозуміла його резолютивна частина та без роз`яснення якої утруднене виконання такого рішення. Тобто, роз`яснено може бути постанову чи ухвалу суду, у разі якщо без такого роз`яснення її складно виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане КАС України.
В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому, суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Верховний Суд зазначає, що судове рішення підлягає роз`ясненню, якщо воно є нечітким за змістом, тобто коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких його ухвалено, так і для тих, хто буде здійснювати його виконання. Разом з тим, незрозуміле рішення суду може бути роз`яснено виключно у разі, коли внаслідок неясності резолютивної частини рішення його не можливо виконати примусово або є імовірність неправильного його виконання.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням практики правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 01 лютого 2018 року (справа №591/3321/17), в оскаржуваній ухвалі констатував, що незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли недотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення адміністративного суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
Зокрема, колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
За результатами апеляційного розгляду справи постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року в адміністративній справі №380/23839/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - змінено, а саме, виключено із описової і мотивувальної частин цього рішення суду обґрунтування щодо вирішення питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 тисяч гривень. У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року в адміністративній справі №380/23839/25 - залишено без змін.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вказав, що за результатами апеляційного розгляду справи являється чинним і підлягає до виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року в адміністративній справі №380/23839/25, яким визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 .
Таким чином, суд апеляційної інстанції констатував, що в постанові від 12 серпня 2026 року судом апеляційної інстанції детально, послідовно і доступно для розуміння мотивовано висновки. Та зазначив, що питання, поставлене позивачем у заяві про роз`яснення судового рішення суду апеляційної інстанції є безпідставним, так як резолютивна частина постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у цій справі не викликає двозначного трактування.
Верховний Суд погоджується з висновками Восьмого апеляційного адміністративного суду та зазначає, що, з урахуванням приписів статті 254 КАС України, до порушених заявником питань не може бути застосовано механізм, який передбачений щодо роз`яснення змісту судового рішення.
З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року є чіткою та зрозумілою, не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції статті 254 КАС України при ухваленні оскаржуваного рішення є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування, а тому касаційна скарга позивача є необґрунтованою.
На підставі викладеного, керуючись частиною третьою статті 328, пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько