ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/23839/25
ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі №380/23839/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії,
у с т а н о в и в:
в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі № 380/23839/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року вказане рішення суду першої інстанції в частині визнання дій відповідача протиправними залишено без змін.
Одночасно судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, не було вирішено судом по суті.
18 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 252 КАС України, в якій заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що матеріально-правова вимога про визнання дій відповідача протиправними була задоволена судом, а отже, він має право на компенсацію понесених судових витрат на підставі статей 134, 139 КАС України. До заяви додано копію постанови суду апеляційної інстанції, копію клопотання до суду апеляційної інстанції про долучення доказів, копію акта виконаних робіт та 5 скріншотів.
Відповідач позиції чи заперечень щодо поданої заяви до суду не надав.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд розглядає заяву про ухвалення додаткового рішення в тому самому порядку, що й судове рішення (в порядку письмового провадження без виклику сторін).
Оцінивши доводи заявника та дослідивши надані матеріали, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу врегульовано положеннями ст. 134 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у своїх правових висновках (зокрема, у постановах від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, від 23.01.2020 у справі № 826/14316/18) неодноразово наголошували:
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:
договір про надання правової допомоги (із зазначенням суб`єктного складу та конкретних умов щодо предмета й оплати);
документи, що свідчать про повноваження адвоката (ордер або довіреність);
детальний опис наданих послуг / виконаних робіт із погодинною розбивкою та зазначенням змісту кожної дії;
належні розрахункові документи, які підтверджують фактичне здійснення оплати гонорару (квитанція, банківська виписка, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер тощо), або обґрунтування виникнення безумовного обов`язку оплатити фіксований гонорар відповідно до умов укладеного договору.
Суд зазначає, що принцип змагальності (ст. 9 КАС України) та обов`язок доказування (ст. 77 КАС України) покладають саме на заявника тягар належного документального підтвердження дійсного характеру понесених судових витрат, їх необхідності, розумності та співмірності.
Дослідивши матеріали заяви та матеріали адміністративної справи № 380/23839/25, суд встановив, що заявником не надано договору про надання професійної правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у якому визначалися б правовідносини сторін, обсяг повноважень представника, порядок формування гонорару (погодинна оплата чи фіксований розмір) та строки розрахунків.
У матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували наявність статусу адвоката в особи, яка фактично складала процесуальні документи для суду першої інстанції (ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю).
Долучений до заяви «акт виконаних робіт» не містить деталізованого переліку та калькуляції витраченого часу на кожну окрему дію; акт складено без прив`язки до реквізитів чинного договору про правову допомогу.
Заявником не надано жодного фінансового документа первинного бухгалтерського або банківського обліку (платіжної інструкції, меморіального ордера, виписки банку, чека РРО або прибуткового касового ордера), який би беззаперечно підтверджував фактичну сплату коштів у розмірі 10 000,00 грн позивачем на користь конкретного адвоката чи адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги у справі № 380/23839/25.
Надані заявником «скріншоти (5 шт.)» не є належними та допустимими письмовими чи електронними доказами здійснення розрахунків у розумінні статей 73- 76, 99 КАС України, оскільки не дають змоги встановити призначення платежу, суб`єктів транзакцій, дату валютування чи зв`язок із судовим процесом у суді першої інстанції.
Суд підкреслює, що сама лише констатація факту виконання певних робіт чи наявність судового рішення на користь сторони не звільняє таку сторону від обов`язку документального підтвердження фактичного понесення чи обов`язку сплати конкретної суми витрат. Відсутність первинних документів, договору та доказів оплати виключає можливість покладення фінансового тягаря судових витрат на суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних коштів.
Враховуючи викладене, оскільки заявник не надав належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 243, 246, 248, 252, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі № 380/23839/25 - відмовити повністю.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя Грень Н.М.