ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 643/12418/15-ц Номер провадження 22-ц/814/2860/26 Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дряниця Ю.В.,
суддів Лобов О.А., Чумак О.В.,
розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Шевченківського районного суду м.Полтави від 07 квітня 2026 року, постановлену суддею Гольник Л.В. (повний текст складено 13 квітня 2026 року),
у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державного виконавця; заінтересовані особи: ОСОБА_2 ; державний виконавець Київського ВДВС у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Кристина Олексіївна,
в с т а н о в и в:
18.03.2026 ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця у якій просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у межах виконавчого провадження №76241161 та зобов`язати невідкладно фактично належним чином в повному обсязі виконати рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 26.10.2023 у справі №643/12418/15-ц.
В обґрунтування вимог скарги зазначає, що із 10.10.2024 у провадженні Київського ВДВС у м.Харкові перебуває ВП №76241161 з примусового виконання рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 26.10.2023 у справі №643/12418/15-ц. Вжиті в межах виконавчого провадження №76241161 заходи скаржник вважає недієвими та формальними, оскільки усупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, а саме: не звертався в суд із клопотанням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за кордон; не наклав штраф на боржника за невиконання судового рішення без поважних причин та не звертався до органів досудового розслідування із заявою про невиконання боржником рішення суду. Таке невиконання службових обов`язків та тривала бездіяльність державного виконавця, серед іншого, спричинила збитки, недоотримання доходів та нанесла матеріальну шкоду скаржнику, порушивши конвенційне право останнього на справедливий суд.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Полтави від 07.04.2026 скаргу у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Київського ВДВС у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко К.О. - відмовлено.
При постановленні такої ухвали районний суд виходив із того, що скаржником не доведено неправомірної бездіяльності державного виконавця Сидоренко К.О. у ВП №№76241161, що виключає підстави для задоволення вимог скарги.
Не погодившись із указаною ухвалою ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги скарги задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи просить проводити за його відсутності. Також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань органу ДВС понесені скаржником правничі витрати у розмірі 3 400,00 грн.
Вважає, що державний виконавець упродовж тривалого часу ігнорує факт порушення боржником вимог частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», що полягає у ненаданні ним відомостей про його майновий стан.
Обставини викладеного, а також той факт, що вжиті державним виконавцем заходи перевірки майнового стану боржника, вихід за місцем проживання останнього, були недієвими, вважає обґрунтованою підставою для звернення в суд із поданням про примусове проникнення до житла в порядку пункту 13 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». Між тим, державний виконавець безпідставно не дотримався наведених вимог законодавства та, за наявності очевидних перешкод у виконання рішення суду, допустив протиправну бездіяльність, яка, серед іншого, спричинила збитки, недоотримання доходів та нанесла матеріальну шкоду скаржнику, порушивши конвенційне право останнього на справедливий суд.
Звертає увагу, що станом на квітень 2026 року в Україні зареєстровано 60 діючих банківських установ, а державний виконавець направив вимоги на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, лише до 29 банків, і така вибірковість, на думку скаржника, свідчить про порушення принципу повноти виконавчих дій, встановлений частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Наголошує, що державний виконавець не вжив заходи щодо виявлення та накладення арешту на корпоративні права боржника - частки у статутному капіталі господарських товариств, а також не виконав вимоги пункту 19 частини третьої статті 18 указаного Закону.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.05.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 11.05.2026.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції установлено, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 26.10.2023, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 25.03.2024 (справа №643/12418/15-ц), позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 неповернуту частину позичених коштів, три проценти річних у сумі 30 458,00 дол США та неустойку в сумі 918 000,00 грн.
25.07.2024 Октябрським районним судом м.Полтави видано виконавчий лист №643/12418/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 неповернуту частину позичених коштів, три проценти річних у сумі 30 458,00 дол США та неустойку в сумі 918 000,00 грн./а.с.10/
10.10.2024 державним виконавцем Київського ВДВС м.Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сидоренко К.О. винесено постанови:
- про відкриття виконавчого провадження ВП №76241161 відносно боржника ОСОБА_2 ; зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 217 266,85 грн;
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, які склали 303,00 грн;
- про стягнення виконавчого збору в розмірі 217 266,85 грн;
- про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2 390 238,44 грн./а.с.11, 31-34/
07.02.2025 державним виконавцем Сидоренко К.О. винесено постанови: про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження та про арешт майна боржника./а.с.35, 36/
Постановою державного виконавця Сидоренко К.О. від 03.03.2025 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях): НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Універсал Банк»; НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Універсал Банк»; НОМЕР_3 , відкритий у АТ «Універсал Банк», крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях), що має(ють) спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2 388 149,91 грн./а.с.37/
У рамках виконавчого провадження державним виконавцем вчинені наступні виконавчі дії:
- з метою перевірки майнового стану боржника до установ та організацій уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна та доходи боржника надіслано запити;
- згідно з відповіддю МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби;
- сформовано запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю та направлено платіжні інструкції на списання коштів з рахунків боржника;
- згідно із відповіддю на указаний запит за результатами обробки платіжних інструкцій, кошти на рахунках боржника відсутні;
- згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за вказаним боржником майно не знайдено;
- державним виконавцем накладено арешт на майно у державному реєстрі речових прав, про що додано витяг до скан-копій АСВП;
- 25.08.2025 державним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника, здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_1 . Перевірити майновий стан виявилося неможливим, оскільки державному виконавцю двері не відчинили, про що складено акт державного виконавця та додано скан-копію акту державного виконавця до АСВП;
- 25.08.2025 державним виконавцем за вказаною адресою залишено виклик, який зобов`язує боржника з`явитися на прийом до державного виконавця в зазначену дату та час.
В ході примусового виконання виконавчого документа, з рахунків боржника списано грошові кошти в розмірі 2 088,52 грн, з яких перераховано: витрати виконавчого провадження - 303,00 грн; виконавчий збір - 162,32 грн; на користь стягувача - 1 623,20 грн (з яких комісія поштового переказу 39,59 грн)./а.с.47-48/
Відмовляючи у задоволенні вимог скарги, районний суд виходив із того, що вимога про зобов`язання державного виконавця звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є правом, а не обов`язком державного виконавця, реалізація якого залежить від оцінки виконавцем конкретних обставин виконавчого провадження, зокрема наявності підстав вважати, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань саме шляхом виїзду за межі України. При цьому суд не може зобов`язати виконавця реалізувати дискреційне право за відсутності доказів того, що не реалізація цього права є протиправною бездіяльністю.
Щодо вимоги про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, районний суд зазначив, що наявні у справі докази та відомості з АСВП, свідчать, що державний виконавець з моменту відкриття виконавчого провадження (жовтень 2024 року) вчиняла виконавчі дії, спрямовані на виконання рішення суду. Натомість той факт, що вжиті державним виконавцем заходи не призвели до повного виконання рішення суду, саме по собі не свідчить про його бездіяльність, оскільки результат виконавчого провадження залежить не лише від дій виконавця, а й від майнового стану боржника, його поведінки та інших об`єктивних обставин.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги їх правильність не спростовують, оскільки не містять доказів, які б свідчили про неправомірність дій та бездіяльності державного виконавця при примусовому виконанні судового рішення, що виключає підстави для задоволення вимог скарги. При цьому апеляційний суд враховує наступне.
За змістом статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя наведеної норми).
Під протиправною бездіяльністю державного виконавця, як суб`єкта владних повноважень, треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відтак, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №908/314/18 від 26.09.2024, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковою для врахування.
Перелік прав та обов`язків виконавця чітко регламентований статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Тоді як порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Наявні у справі докази, а також відомості АСВП за ВП №76241161 у своїй сукупності свідчать, що державний виконавець дотримався вимог частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», вчинивши такі виконавчі дії: 1) зобов`язав боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, попередивши боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; 2) наклав арешт на кошти боржника, зокрема на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях), відкритих у АТ «Універсал Банк»: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; 3) надіслано запити до установ та організацій уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна та доходи боржника та встановлено, що згідно з відповіддю МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби; 4) надіслано запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю, за результатами обробки платіжних інструкцій, кошти на рахунках боржника відсутні; 5) за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна установлено, що за боржником майно не знайдено; 6) накладено арешт на майно у державному реєстрі речових прав; 7) 25.08.2025 державним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника, здійснено вихід за адресою боржника та залишено виклик, який зобов`язує боржника з`явитися на прийом до державного виконавця в зазначену дату та час.
Вжиті державним виконавцем виконавчі дії узгоджуються із приписами вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а той факт, що вони не призвели до повного виконання рішення суду не свідчить про його протиправну бездіяльність, оскільки результат виконавчого провадження залежить не лише від дій виконавця, а й від майнового стану боржника, його поведінки та інших об`єктивних обставин, про що районний суд обґрунтовано наголосив в мотивах оскаржуваного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, а тому колегія суддів відхиляє як неспроможні твердження скаржника, що державний виконавець безпідставно залишив поза увагою порушення боржником вимог частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилання скаржника у доводах апеляційної скарги на те, що державний виконавець повинен був вжити заходи, передбачені пунктом 13 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», колегія судді відхиляє. Оскільки звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб, є правом виконавця, тобто законом такі повноваження виконавця визначено дискреційно, відповідно, виконавець наділений правом обирати варіант своєї процесуальної поведінки на власний розсуд з-поміж усіх, дозволених законом.
Підстав вважати, що державний виконавець допустив порушення принципу повноти виконавчих дій, встановлений частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», яке полягає у тому, що державний виконавець направив вимоги на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, лише до 29 банків із 60 діючих, а також не вжив заходи щодо виявлення та накладення арешту на корпоративні права боржника - частки у статутному капіталі господарських товариств, колегія суддів відхиляє, як такі, що зводяться до довільного трактування норм права безвідносно до фактичних обставин цієї справи.
При цьому колегія суддів ураховує, що скаржник пов`язує бездіяльність державного виконавця із тим, що останній не наклав штраф на боржника за невиконання судового рішення без поважних причин та не звернувся до органів досудового розслідування із заявою про невиконання боржником рішення суду. Між тим такі заходи застосовуються державним виконавцем в порядку виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення (Розділ VIII Закону України «Про виконавче провадження»), а тому не підлягають застосуванню в цій справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Полтави від 07 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Ю.В. Дряниця
Судді О.А. Лобов
О.В. Чумак