УХВАЛА
Іменем України
17 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 643/12418/15-ц
провадження № 61-10148ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 23 березня 2026 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державного виконавця, за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
ВСТАНОВИВ:
17 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця у якій просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Салтівський ВДВС у м. Харкові Харківського МРУ МЮУ) у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та зобов`язати невідкладно фактично належним чином у повному обсязі виконати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2023 року у справі № 643/12418/15-ц.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалоювід 23 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Полтави скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державного виконавця Салтівського ВДВС у м. Харкові ВДВС у м. Харкові Харківського МРУ МЮУ у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 повернув скаржнику без розгляду.
Ухвалу мотивував тим, що у скарзі відсутні наступні відомості: ім`я, прізвище та по батькові державного виконавця органу державної виконавчої служби (далі - ДВС), бездіяльність якого оскаржена; ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; та відомості про дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок бездіяльності державного виконавця органу ДВС, а тому наявні підстави для застосування положень частини п`ятої статті 448 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 22 липня 2026 року Полтавський апеляційний суд скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 23 березня 2026 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції про наявність підстав для застосування положень частини п`ятої статті 448 ЦПК України.
Узагальнені доводи касаційної скарги
29 липня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся з касаційною скаргою, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 23 березня 2026 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2026 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги.
Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті 3 ЦПК України).
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п`ята статті 394 ЦПК України).
За приписами частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, аналізу змісту оскарженого судового рішення Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для виникнення сумнівів щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права.
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Вимоги до змісту скарги визначені частиною третьою статті 448 ЦПК України, за змістом якої скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.
Встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду (частина п`ята статті 448 ЦПК України).
Суди попередніх інстанцій встановивши, що у скарзі відсутні наступні відомості: ім`я, прізвище та по батькові державного виконавця органу ДВС бездіяльність якого оскаржується; ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; та відомості про дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок бездіяльності державного виконавця органу ДВС, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування положень частини п`ятої статті 448 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 рокуу справі № 227/3059/20 зазначив:
«Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.
До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.
При цьому, по-перше, цивільна процесуальна форма, завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків».
Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що посилання скаржника на той факт, що до скарги ним приєднана копія постанови про відкриття виконавчого провадження, яка містить ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, не звільняє скаржника від процесуального обов`язку викласти відповідні відомості у змісті скарги.
Крім того, дійшли висновку, що ОСОБА_1 не спростував відсутність у скарзі відомостей про дату, коли він дізнався про порушення його прав внаслідок бездіяльності державного виконавця органу ДВС. Процесуальні порушення скаржника не можуть бути виправдані його похилим віком та станом здоров`я.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, є безпідставними і не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що його скарга не відповідає вимогам частини третьої статті 448 ЦПК України.
Крім того, колегія суддів виснує, що судові рішення попередніх інстанцій не обмежують право ОСОБА_1 на доступ до суду, оскільки не позбавлений права повторно звернутись зі скаргою після усунення її недоліків.
Оскільки правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження закасаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 23 березня 2026 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державного виконавця, за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська