Ухвала № 138702836 у справі № 372/1309/25 від 29.06.2026

Справа № 372/1309/25

Провадження 2-зз/372/17/26

ухвала

Іменем України

29 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

за участю секретаря судового засідання Павлик А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області клопотання відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 372/1309/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності осіб, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Обухівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ) про поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності осіб, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, стягнення коштів.

10.06.2026 року на адресу Обухівського районного суду Київської області надійшла заява від ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, у якій він просить скасувати арешт квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ; автомобіля Mitsubishi Pajero Sport, д.н.з. НОМЕР_1 ; земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:06:008:0004.

На обґрунтування вказаної заяви заявником зазначено, що підстави для подальшого застосування заходів забезпечення позову відсутні, а накладений арешт не відповідає вимогам статей 149, 150, 158 ЦПК України. Зокрема, арешт накладено на майно, яке не належить відповідачу, а перебуває у власності третьої особи, що саме по собі виключає можливість застосування такого заходу забезпечення позову та безпідставно обмежує право власності особи, яка не є учасником справи. Крім того, заявником зазначено, що судом не встановлено наявності реальної загрози невиконання можливого рішення суду, не наведено належного обґрунтування необхідності накладення арешту саме в такому обсязі та не дотримано принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. За таких обставин подальше існування заходів забезпечення позову є необґрунтованим, порушує баланс інтересів сторін та права власника майна, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

11.06.2026 року на адресу Обухівського районного суду Київської області надійшли заперечення представника позивача - адвоката Савлук Ірини Миколаївни (далі - представник позивача, адвокат Савлук І.М.), у яких остання заперечує проти задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що існує реальна загроза утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду. Зазначає, що повторна заява про забезпечення позову ґрунтується на додаткових фактичних обставинах, які не були предметом оцінки суду під час постановлення попередньої ухвали, а тому не є тотожною попередній заяві. Також вказує, що попередня ухвала про забезпечення позову фактично не забезпечила досягнення мети забезпечення, оскільки не охоплювала все майно відповідача, а тому застосовані заходи залишаються необхідними та співмірними заявленим вимогам. Доводи відповідача про відсутність нових обставин, зловживання процесуальними правами та необхідність скасування забезпечення позову вважає безпідставними.

12.06.2026 року до суду від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, у яких останній вказав, що доводи позивача не спростовують обґрунтованості клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Позивач фактично підтвердив, що жодних нових обставин після постановлення попередньої ухвали про забезпечення позову не виникло, а також визнав чинність раніше застосованих заходів забезпечення, що свідчить про відсутність підстав для повторного накладення арешту. Крім того, заявник вказує, що арешт було накладено на автомобіль, який на момент постановлення ухвали вже належав третій особі, а тому застосований захід безпідставно обмежує права особи, яка не є учасником справи. З огляду на викладене заявник просить суд врахувати подані пояснення під час розгляду клопотання та скасувати заходи забезпечення позову в оскаржуваній частині.

22.06.2026 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, у яких вказано, що вартість майна, на яке поширюються заходи забезпечення позову, є співмірною із заявленими позовними вимогами. Також позивач зазначає, що доводи відповідача зводяться переважно до незгоди з висновками суду, викладеними в ухвалі про забезпечення позову від 04.06.2026 року. Відповідачем не наведено існування нових обставин, які виникли після постановлення вказаної ухвали, які свідчать про відпадання ризиків та підстав, з якими суд пов`язував необхідність застосування відповідних заходів забезпечення.

22.06.2026 року від відповідача до суду надійшли заперечення щодо письмових пояснень позивача щодо клопотання про скасування заходів забезпечення позову, у яких ОСОБА_2 вказав, що подальше існування арешту ґрунтується виключно на припущеннях позивача, які не підтверджено належними та допустимими доказами. Також зазначає, що доводи позивача щодо співмірності вартості арештованого майна ґрунтуються на неналежних доказах, застосовані заходи забезпечення позову є односторонніми та не забезпечують баланс інтересів сторін.

22.06.2026 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення письмових доказів, а саме доказів вартості майна, на яке накладено арешт ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04.06.2026 року.

У судовому засіданні відповідач підтримав клопотання про скасування заходів забезпечення позову та просив задовольнити.

Представник позивача - адвокат Савлук І.М. у судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову у частині накладення арешту на автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, д.н.з. НОМЕР_1 .

У задоволенні інших вимог клопотання просила відмовити.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позовними вимогами та застосовуватися лише в межах, необхідних для досягнення мети забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, якщо встановить відсутність підстав для їх подальшого застосування або якщо обставини, які були підставою для їх застосування, відпали.

Судом встановлено, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04.06.2026 року у справі № 372/1309/25 накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ; автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, д.н.з. НОМЕР_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:06:008:0004.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову від 04.06.2026 року, суд виходив з того, що спір між сторонами виник з приводу квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ; автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT, д.н.з. НОМЕР_1 ; земельної ділянки загальною площею 0, 0504 га, кадастровий номер - [номер приховано]:06:008:0004, тому застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на вказане майно є саме тим заходом, який є співмірним із позовними вимогами та унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення або часткового задоволення позову, і забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними.

Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Частиною сьомою статті 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 158 ЦПК України).

За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову. Крім того, підставою для скасування заходів забезпечення позову могли б стати зміна обставин чи причин, які зумовили застосування таких заходів.

Як встановлено судом, цивільна справа, у рамках якої постановлено ухвалу про забезпечення позову, не розглянута, тому скасування заходів забезпечення позову до розгляду даної справи по суті та ухвалення судом відповідного рішення суперечитиме меті заходів забезпечення позову.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такі доводи фактично стосуються незгоди з вжитими судом заходами забезпечення позову та є запереченнями проти самого позову.

Звертаючись до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову відповідач обґрунтовував неналежністю та безпідставністю застосування судом заходів забезпечення позову. В той же час такі доводи фактично обґрунтовують незгоду заявника з ухвалою суду про застосування таких заходів забезпечення позову. При цьому, чинним процесуальним законом передбачено, що якщо сторона не погоджується з судовим рішенням, вона має право оскаржити його в установленому законом порядку, для чого передбачена відповідна процедура апеляційного та касаційного оскарження.

За таких обставин, оскільки доводи сторони відповідача, наведені ним у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову зводяться до оспорювання ним правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову у частині накладення арешту на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , земельну ділянку загальною площею 0, 0504 га, кадастровий номер - [номер приховано]:06:008:0004.

Щодо накладення арешту на автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT, д.н.з. НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT належить на праві власності ОСОБА_4 , яка не є учасником даної справи.

За таких обставин арешт зазначеного транспортного засобу призводить до необґрунтованого обмеження прав третьої особи та не відповідає меті забезпечення позову.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи, що автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT належить особі, яка не є учасником справи, подальше збереження арешту на транспортний засіб безпідставно обмежує права його власника, який не є стороною у справі, думку сторін які не заперечували щодо скасування заходів забезпечення позову у частині накладення арешту на автомобіль, а тому суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений на зазначений автомобіль, оскільки мета забезпечення позову в цій частині відсутня.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-158, 258-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 372/1309/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності осіб, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, стягнення коштів, - задовольнити частково.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04.06.2026 року у частині накладення арешту на автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2020, тип - загальний/легковий, загальний/універсал-В, номер кузова НОМЕР_3 , повна маса 2775, маса без навантаження 2185, категорія - М1, об`єм двигуна 2442, тип пального - D, колір - сірий.

У задоволенні іншої частини клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 372/1309/25 - відмовити.

Ухвала набирає законної чинності з дня її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя : Т.Г. Сташків