Справа № 646/10439/25
Провадження №2-ві/548/1/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.08.2026 м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - Коновод О. В.
за участю : секретаря судового засідання - Матвієнко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол заяву відповідача відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Хорольського районного суду Полтавської області Старокожка В.П. заявлений у цивільній справі № 646/10439/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Хорольського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа № 646/10439/25 за позовом ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_4 , про стягнення боргу за договором позики.
30.07.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючого у справі з тих підстав, що останній є упередженим під час розгляду вказаної справи.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області у складі судді Старокожка В.П. від 30.07.2026 року заявлений ОСОБА_1 відвід було визнано необґрунтованим, а заяву про відвід передано для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 року заява про відвід передана на розгляд судді Коноводу О.В.
Заяву мотивовано тим, що під час судового засідання, яке відбулося 28.07.2026 в межах провадження у справі № 646/10439/25 було проведено засідання та оголошено ухвали, зміст яких дає підстави для сумнівів у неупередженості, Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.08.2026 1 об`єктивності та рівні кваліфікації судді Старокожко В.П., а саме, не було задоволено заяву про вступ особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про вступ як третьої особи без самостійних вимог, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про витребування у Позивача банківських реквізитів, а також було призначено судову почеркознавчу експертизу.
Дослідивши заяву про відвід та матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до вимог ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо приходить до висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд проходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Стаття 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею ст.36 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав (обставин) для відводу судді, що виключає можливість їх розширеного тлумачення.
Зокрема, відповідно до п.3 та п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, а також якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суд вважає, що наведені у заяві про відвід обставини свідчать про незгоду сторони у справі з прийнятими суддею процесуальними рішеннями.
Частина 4 статті 36 ЦПК України передбачає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді ( п.5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України).
Суд приходить до висновку про безпідставність таких тверджень, які не мають під собою жодного підгрунття.
Практикою Європейського Суду з прав людини напрацьовано критерії, які мають враховуватись при оцінці неупередженості судді.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «П`єрсак проти Бельгії» зазначено, що не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи, схильності, її відсутність, чи навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу…тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений».
Таким чином, на основі зазначеного вище можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти.
Щодо суб`єктивної складової цього поняття слід зазначити, що у справі «Хаушильд проти Данії» зазначено, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо не з`являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, для його відводу під час об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.
Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23.05.2001 року №6-рп\2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
В п.10 постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" зазначено наступне : Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Таким чином, подана відповідачем заява про відвід судді за своєю суттю зводиться до незгоди з процесуальною діяльністю суду в цій справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, зазначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Не бере до уваги суд і твердження про зацікавленість суді у розгляді вказаної справи, які висловлює відповідач у поданій заяві, оскільки вони жодним чином не підтверджені і не містять будь-яких відомостей, які б могли, хоча б теоретично слугувати підставою для відводу судді.
Узагальнюючи доводи заявника слід виснувати, що такі по своїй суті зводяться до незгоди з рішеннями та поведінкою судді з процесуальних питань, таких як розгляд заявлених клопотань та організацію роботи суду в ході проведення судових засідань.
Крім того, у випадку незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді, ЦПК України гарантоване право апеляційного оскарження таких рішень, якими в повній мірі має право скористатися Єршов Р.В. .
Так, ч. 2 ст. 258 ЦПК України визначено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відповідно до ч. 5 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Одночасно заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України).
Положення ч.ч. 4, 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 353 ЦПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого суду в залежність від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.
Саме такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 року у справі № 756/12128/15-ц.
Таким чином, постановлення судом першої інстанції ухвали із занесенням до протоколу судового засідання не змінює вимоги ч. 1 ст. 353 ЦПК України про те, що такий вид ухвал підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
В свою чергу перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Цей перелік не є вичерпним: ухвала, зазначена в ч. 1 ст. 353 ЦПК України, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду; за відсутності ухвали в цьому переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої процесуальні права в інший спосіб) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 року у справі № 757/47946/19-ц).
У спірній по справі ситуації фактичною підставою заявленого відводу є саме незгода відповідача з процесуальними рішеннями та поведінкою судді у межах розгляду цивільної справи.
Додатково звертається увага і на те, що відповідно до положень ст. 214 ЦПК України при одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні.
Так, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
У разі виникнення заперечень у будь-кого з учасників справи, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до протоколу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.
Також головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Приймаючи до уваги вищевказані доводи ОСОБА_1 щодо відводу судді по справі на предмет їх відповідності вищевказаним приписам цивільного процесуального закону, не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Старокожка В.П. як судді щодо відповідача, його необ`єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи, а відтак слід констатувати відсутність передбачених законом підстав для відводу судді.
Інших об`єктивних та доказово підтверджених даних, які б свідчили про необ`єктивність та упередженість судді, чи про наявність будь-якого іншого суб`єктивного та об`єктивного критерію для відводу судді, Старокожка В.П. не зазначено.
Крім того, суд звертає увагу, що наведені заявником обставини не свідчать про наявність жодної з підстав для відводу судді, прямо передбачених ст. 36 ЦПК України, зокрема, щодо наявності особистої заінтересованості судді у результаті розгляду справи, порушення порядку визначення судді для розгляду справи чи існування інших об`єктивно встановлених обставин, які могли б викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Таким чином, організація судового засідання, визначення порядку розгляду заяв та клопотань учасників справи, а також прийняття відповідних процесуальних рішень належать до дискреційних повноважень головуючого судді та самі по собі не можуть розцінюватися як прояв упередженості чи необ`єктивності.
Інститут відводу судді спрямований на забезпечення права на справедливий суд, однак не може використовуватися як спосіб оскарження процесуальних дій суду або як засіб впливу на суд чи затягування розгляду справи.
У п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Враховуючи те,що у заяві про відвід не зазначив жодної підстави для відводу, передбаченої ст. 36 ЦПК України, а незгода з процесуальними рішеннями судді, не може бути свідченням його упередженості, будь-яких інших підстав сумніватися у безсторонності судді Старокожка В.П. не встановлено, а тому в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись ст.ст.36, 40, 260 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Хорольського районного суду Полтавської області Старокожка В.П. заявлений у цивільній справі №646/10439/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О.В. Коновод