Ухвала № 140062586 у справі № 904/4137/20 від 21.09.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]

УХВАЛА

за результатом розгляду клопотання

про встановлення способу виконання рішення суду

21.09.2026 м. Дніпро № 904/4137/20 (904/5754/25)

За клопотанням арбітражного керуючого (ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд") Чупруна Євгена Вікторовича

про встановлення способу виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2025

у справі Камша Н.М.

за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

за участю третьої особи-1, без самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро

за участю третьої особи-2, без самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

за участю третьої особи-3, без самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

та за участю третьої особи-4, без самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача: Акцioнepного тoвapиcтва "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання договору недійсним

Суддя Камша Н.М.

при секретарі судового засідання: Бакаєвій А.О.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1 (заявника): Чупрун Є.В.

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

від третьої особи-4: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 задоволені позовні вимоги, а саме:

- визнано недійсним, укладений 19.01.2018 між ПРАТ "Криворіжіндустрбуд" (продавець) та ТОВ "Укрмонтажспецбуд" договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Балка Червона (колишня вул. Ландау), буд. 2г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1463077512110);

- скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності ТОВ "Укрмонтажспецбуд" на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1463077512110) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Балка Червона (колишня вул. Ландау), буд. 2г, загальною площею 2038,4 кв. м;

- витребувано об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Балка Червона (колишня вул. Ландау), буд. 2г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1463077512110) загальною площею 2038,4 кв. м з володіння ТОВ "Укрмонтажспецбуд" у володіння ПРАТ "Криворіжіндустрбуд";

- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" грошові кошти в сумі 223 195, 67 грн.;

- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" на користь Державного бюджету 10 452, 81 грн. - судового збору;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" на користь Державного бюджету 10 452, 81 грн. - судового збору.

12.01.2026 на виконання вказаного рішення суду були видані відповідні накази.

12.08.2026 до суду від арбітражного керуючого (ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд") Чупруна Євгена Вікторовича надійшло клопотання, в якому він просить встановити спосіб виконання судового рішення у справі №904/4137/20(904/5754/25), постановивши ухвалу про вилучення у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" нерухомого майна - будівля корпусу АБК літ. А-4, загальною площею 2 038,4 кв. м з за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Балка Червона (колишня вул. Ландау), буд. 2Г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1463077512110) та передачу його стягувачу - Приватному акціонерному товариству "Криворіжіндустрбуд".

В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на те, що орган державної виконавчої служби фактично відмовляється виконувати чинне судове рішення у зв`язку з формальними перешкодами, мотивуючи це тим, що формулювання суду "витребувати з володіння ТОВ... у володіння ПрАТ..." без деталізації процесу вилучення та передачі майна арбітражному керуючому робить рішення неконкретизованим та неможливим для виконання в розумінні Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2026 постановлено наступне:

- прийнято до розгляду клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд") Чупруна Євгена Вікторовича про встановлення способу виконання рішення суду та призначено його розгляду у судовому засіданні на 21.09.26 о 10:30 год.;

- боржнику та позивачу до судового засідання подати відзиви на клопотання про встановлення способу виконання рішення суду.

18.09.2026 до суду від ОСОБА_1 (позивача) надійшли заперечення на клопотання ліквідатора про встановлення способу виконання судового рішення, в яких він просить:

- розглядати клопотання без участі позивача;

- у задоволенні клопотання ліквідатора ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" - арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про встановлення способу виконання рішення суду відмовити;

- постановити відносно ліквідатора ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" - арбітражного керуючого Чупруна Є.В. окрему ухвалу і констатувати допущені ним порушення чинного законодавства, повідомивши про це Департамент з питань банкрутства Міністерства юстиції України.

В обґрунтування власної позиції позивач посилається на те, що клопотання ліквідатора є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а вчинені ним дії - такими, що створюють лише вигляд належного виконання ним повноважень. Позивач зазначає, що ліквідаційна процедура триває вже майже п`ять років, а арбітражний керуючий Чупрун Є.В. приступив до повноважень ліквідатора ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" з 04.06.2024, тобто у цій справі ліквідатор виконує свою функцію, станом на дату подання цих заперечень, 837 календарних днів (2 роки, 3 місяці, 15 днів), проте за вказаний період ОСОБА_2 не спромігся поповнити ліквідаційну масу жодною копійкою, а всі його дії в процедурі ліквідації носять формалізований характер без будь-якого дієвого результату як для кредиторів, так і для самого банкрута. Про формальність дій арбітражного керуючого Чупруна Є.В., на думку позивача, свідчить також саме клопотання про встановлення способу виконання рішення суду.

Заперечуючи проти клопотання ліквідатора, позивач вказує на те, що під час виконавчого провадження з виконання наказів у даній справі останнім не ставилося питання неправомірності дій державного виконавця, ліквідатор не звертався зі скаргами на неправомірні відмови, а вдавався до свідомого затягування ліквідаційної процедури шляхом подання клопотань про роз`яснення судового рішення та про встановлення способу виконання рішення суду. Позивач вважає, що ліквідатор ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" вчиняє дії, які створюють лише видимість належного виконання ним своїх повноважень у цій справі, а звернення з клопотаннями про роз`яснення судового рішення та про встановлення способу виконання рішення суду є не тільки безпідставними, але і шкідливими, як для самого банкрута, так і для процедури в цілому, оскільки ліквідаторам витрачаються кошти на оплату судового збору, на відшкодування яких він буде претендувати за наслідками завершення ним своїх повноважень у цій справі.

З урахуванням вказаного позивач приходить до висновку, що відносно ліквідатора ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" - арбітражного керуючого Чупруна Є.В. слід постановити окрему ухвалу і констатувати допущені ним порушення чинного законодавства, повідомивши про це Департамент з питань банкрутства Міністерства юстиції України, оскільки його поведінка у цій справі спонукає на роздуми про ініціювання перед комітетом кредиторів питання про відсторонення такої особи, яка фактично за 837 календарних днів не вчинила жодної результативної дії, яка б поповнила ліквідаційну масу.

18.09.2026 до суду від арбітражного керуючого (ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд") Чупруна Євгена Вікторовича надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якій він просить надати йому можливість взяти участь у судовому засіданні 21.09.2026 в режимі відеоконференції поза межами суду.

18.09.2026 до суду від арбітражного керуючого (ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд") Чупруна Євгена Вікторовича надійшли пояснення на заперечення ОСОБА_1 щодо клопотання про встановлення (зміну) способу та порядку виконання судового рішення, в яких він просить:

- клопотання про встановлення (зміну) способу та порядку виконання судового рішення у справі № 904/4137/20 (904/5754/25) - задовольнити у повному обсязі;

- у задоволенні вимог, викладених у запереченнях позивача ОСОБА_1 від 18.09.2026, зокрема, щодо відмови у клопотанні та постановлення окремої ухвали відносно ліквідатора і констатування допущених ним порушень чинного законодавства, повідомивши про це Департамент з питань банкрутства Міністерства юстиції України - відмовити повністю.

Відстоюючи власну позицію ліквідатор зазначає, що перешкодою для виконання рішення стала саме категорична відмова уповноваженого державного органу (ВДВС) виконувати рішення в існуючій (неконкретизованій) редакції. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади (в тому числі органи ДВС) діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому ліквідатор не наділений повноваженнями примушувати органи ДВС діяти всупереч їхнім офіційним листам та довільно тлумачити резолютивну частину судового рішення.

Також ліквідатор не погоджується з твердженнями позивача про його бездіяльність та "формальність" дій, вказуючи на те, що процес реального повернення майна затягнувся виключно через те, що ОСОБА_1 у позовній заяві було некоректно обрано спосіб захисту права та неточно сформульовано позовні вимоги, тому звинувачення позивача у самовільному затягуванні є не лише бездоказовими, а й такими, що прямо суперечать задокументованим фактам та офіційному волевиявленню вищого органу управління у процедурі банкрутства - комітету кредиторів. Ліквідатор діє добросовісно, розсудливо та виключно в межах повноважень, визначених КУзПБ.

Крім того, ліквідатор заперечує проти вимоги позивача про постановлення окремої ухвали та зазначає, що відповідно до ст. 12 КУзПБ, арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Вимоги ОСОБА_1 про притягнення ліквідатора до відповідальності за вчинення дій, прямо рекомендованих Комітетом кредиторів на засіданні 27.04.2026, є спробою втручання у діяльність арбітражного керуючого та містять ознаки зловживання процесуальними правами у розумінні ст. 43 ГПК України. Дії ліквідатора, зокрема, подання клопотання про встановлення (зміну) способу та порядку виконання судового рішення, не є зловживанням процесуальними правами чи бездіяльністю. Навпаки, це є прямим виконанням обов`язків щодо розшуку та повернення майна банкрута, передбачених ст. 61 КУзПБ. Використання арбітражним керуючим законного процесуального механізму (ст. 331 ГПК України) для подолання правового глухого кута, до якого призвели відмови Саксаганського ВДВС, свідчить про його активну правову позицію. З огляду на наведене, ліквідатор виснує про те, що правові та фактичні підстави для постановлення окремої ухвали відносно нього повністю відсутні.

У судове засідання 21.09.2026 з`явився представник заявника клопотання, представники позивача, відповідача-2 та третіх осіб у вказане засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

При цьому судом враховане клопотання позивача про розгляд клопотання про встановлення способу виконання судового рішення без його участі, а також те, що неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду такого клопотання.

У судовому засіданні 21.09.2026 досліджені докази в обґрунтування клопотання, заслухана позиція заявника клопотання щодо поданого ним клопотання про встановлення способу виконання судового рішення.

Розглянувши клопотання ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" Чупруна Євгена Вікторовича про встановлення способу виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 у справі №904/4137/20 (904/5754/25), оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 задоволені позовні вимоги, зокрема, витребувано об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Балка Червона (колишня вул. Ландау), буд. 2г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1463077512110) загальною площею 2038,4 кв. м з володіння ТОВ "Укрмонтажспецбуд" у володіння ПРАТ "Криворіжіндустрбуд".

12.01.2026 на виконання вказаного рішення суду, серед інших, був виданий відповідний наказ.

У подальшому, 12.08.2026 арбітражний керуючий (ліквідатор Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд") Чупрун Євген Вікторович звернувся до суду з клопотанням, в якому він просить встановити спосіб виконання судового рішення у справі №904/4137/20(904/5754/25), постановивши ухвалу про вилучення у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" нерухомого майна - будівля корпусу АБК літ. А-4, загальною площею 2 038,4 кв. м з за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Балка Червона (колишня вул. Ландау), буд. 2Г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1463077512110) та передачу його стягувачу - Приватному акціонерному товариству "Криворіжіндустрбуд".

В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на те, що ним вживалися неодноразові заходи щодо пред`явлення наказів суду до примусового виконання, проте органи державної виконавчої служби (ДВС) системно відмовляють у відкритті виконавчих проваджень, посилаючись на нечіткість резолютивної частини рішень суду (у тому числі рішення суду у даній справі). Так, ліквідатором направлена заява від 05.02.2026 про примусове виконання рішень на Криворізький ВДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Однак, 25.02.2026 ліквідатор отримав лист - Повідомлення № 23492 від 16.02.2026 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому Криворізький ВДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, повідомив що документ пред`явлений не за територіальністю. У подальшому, 25.02.2026 ліквідатором направлена заява про примусове виконання рішень на Саксаганський ВДВС м. Кривий Ріг, Криворізького району Дніпропетровської області, Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Проте, листом № 50802 від 10.03.2026 (наказ № 904/4137/20 (904/5754/25) Саксаганський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі, Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції повідомлено про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання наказу про витребування з володіння ТОВ "Укрмонтажспецбуд" у володіння ПрАТ "Криворіжіндустрбуд" у зв`язку з тим, що таке формулювання, не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, визначених ст. ст. 10, 63 Закону України "Про виконавче провадження". Згодом, 30.03.2026 ліквідатором повторно направлено заяву про примусове виконання рішень на Саксаганський ВДВС м. Кривий Ріг, Криворізького району Дніпропетровської області, Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Однак, 11.05.2026 отримано Повідомлення № 82120 від 08.04.2026 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (наказ №904/4137/20 (904/5754/25) від Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі, Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції, повідомлено, що надано виконавчі документи в резолютивній частині яких відсутня інформація, яка б передбачала застосування до боржника заходів примусового виконання, визначених ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" в частині зобов`язання вчинити певні дії, а також порушено вимогу ст.60 Закону України "Про виконавче провадження", де чітко визначено порядок вилучення майна та обов`язкова передача стягувачу, який повинен бути зазначений в резолютивній частині рішення. Зазначено про те, що в наданому до примусового виконання виконавчому документі судом не визначено, кому саме державний виконавець повинен передати вилучене у боржника майно, тим самим не визначено чіткий спосіб виконання рішення, що є обов`язковою вимогою до виконавчого документу відповідно до ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, ліквідатор констатує про те, що орган державної виконавчої служби фактично відмовляється виконувати чинні судові рішення (у тому числі рішення у даній справі) через формальні перешкоди, мотивуючи це тим, що формулювання суду "витребувати з володіння ТОВ... у володіння ПрАТ..." без деталізації процесу вилучення та передачі майна арбітражному керуючому робить рішення неконкретизованим та неможливим для виконання в розумінні Закону України "Про виконавче провадження". Ліквідатор виснує, що розбіжності між формулюванням резолютивної частини рішення суду та вимогами законодавства про виконавче провадження унеможливлюють повернення майна до ліквідаційної маси банкрута, тому наявна необхідність встановити спосіб виконання судового рішення.

Позивач проти заявленого ліквідатором клопотання заперечує, посилається на те, що клопотання ліквідатора є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а вчинені ним дії - такими, що створюють лише вигляд належного виконання ним повноважень; просить постановити окрему ухвалу і констатувати допущені ним порушення чинного законодавства.

Суд відзначає, що згідно статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша ст. 327 ГПК України).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, з чим погодився і Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 11.03.2011 р. № 2-рп/2011.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України", п. 40, заява № 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті першому ст. 6 Конвенції.

Окрім того, вирішуючи справу "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини в пункті сорок три свого рішення від 20.07.2004 дійшов висновку, що пункт перший ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Конституційний Суд України в пункті третьому мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012 зазначив, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частини першої ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно частини третьої ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

За змістом частини першої ст. 331 ГПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення.

Частиною третьою ст. 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому суд наголошує на тому, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, надані на підтвердження таких обставин, за приписами ст. 86 ГПК України. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі № 6-1829цс15).

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Разом з тим, правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у визначений строк або ж наявності перешкод для його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що рішення суду має виконуватися лише у такий спосіб захисту цивільних прав, який застосовано судом відповідно до ст. 16 ЦК України, а правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення. При цьому зміна способу виконання рішення в порядку, визначеному ст. 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб та порядок, встановлений у рішенні, та припинення здійснення тих заходів, які були визначені у рішенні.

Так, в абзаці 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 у справі № 904/4137/20 (904/5754/25) зазначено наступне:

"Витребувати об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Балка Червона (колишня вул. Ландау), буд. 2г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1463077512110) загальною площею 2 038,4 кв. м з володіння ТОВ "Укрмонтажспецбуд" у володіння ПРАТ "Криворіжіндустрбуд".

З матеріалів справи вбачається, що в процесі звернення до виконання рішення суду стягувач отримав відмову від органу державної виконавчої служби у його виконанні у зв`язку з тим, що в зазначеній вище його частині про витребування майна "з володіння ТОВ "Укрмонтажспецбуд" у володіння ПРАТ "Криворіжіндустрбуд", - таке формулювання є юридично некоректним, що створює об`єктивну перешкоду для примусового виконання рішення.

З приводу вказаного суд зазначає, що згідно зі статтею 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою (частина 2 статті 399 Цивільного кодексу України).

При цьому, на стадії виконання рішення необхідно враховувати, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

За змістом частини 1 статті 60 зазначеного Закону під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні (такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.05. 2018 у справі № 2-690/11 (провадження № 61-20049св18).

Враховуючи принцип обов`язковості виконання судових рішень, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 цього Закону).

Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанови від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, від 08.06.2022 у справі № 369/13690/20) за результатом ухвалення рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння можна прийти до наступних висновків:

- у відповідача не виникає обов`язку "передати майно у володіння" стягувача;

- відбувається витребування майна на користь позивача (відновлення права власності);

- таке рішення підлягає примусовому виконанню в порядку статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" - шляхом вилучення майна у боржника та передачі його стягувачу з складенням відповідного акта.

У той же час, формулювання "передати з володіння у володіння", як це зазначено в абзаці 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 у справі № 904/4137/20 (904/5754/25) унеможливлює застосування виконавцем положень статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавець позбавлений права вчиняти дії з "передачі у володіння", а повинен здійснювати вилучення та передачу предмета стягнення.

За викладеного, суд приходить до висновку, що вказані обставини істотно ускладнюють виконання судового рішення у спосіб, викладений в абзаці 4 його резолютивної частини, що є підставою для його корегування та встановлення способу виконання рішення в частині абзацу 4 його резолютивної частини наступним чином:

"Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" шляхом вилучення об`єкту нерухомого майна - будівлі корпусу АБК літ. А-4, загальною площею 2 038,4 кв. м за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Балка Червона (колишня вул. Ландау), буд. 2Г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1463077512110) та передати вказане майно на користь Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд".

При цьому встановлення способу виконання рішення шляхом вилучення майна у боржника та передачі його стягувачу в порядку статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" не змінює рішення суду по суті, а лише усуває перешкоди для його належного примусового виконання та забезпечує реальне відновлення порушеного права власності стягувача.

Суд відхиляє клопотання позивача про постановлення окремої ухвали щодо порушення арбітражним керуючим (ліквідатором ПрАТ"Криворіжіндустрбуд") Чупруном Євгеном Вікторовичем чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, може постановити окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Суд не постановляє окремі ухвали за клопотаннями сторін у випадках, коли для розгляду відповідних питань існує спеціальний процесуальний порядок.

Питання про належне виконання арбітражним керуючим (ліквідатором) своїх обов`язків, оскарження його дій чи бездіяльності, а також притягнення до відповідальності за порушення законодавства про банкрутство розглядаються в межах справи № 904/4137/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд".

Згідно з ч. 3 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Відповідні положення містяться також у статтях 28, 61 КУзПБ (усунення арбітражного керуючого, скарги на дії ліквідатора тощо).

Провадження за заявою про встановлення (зміну) способу виконання рішення суду за статтею 331 ГПК України є окремим процесуальним провадженням і не є провадженням у справі про банкрутство. У межах цього провадження суд не наділений повноваженнями оцінювати повноту та належність виконання ліквідатором обов`язків у процедурі банкрутства та постановляти окрему ухвалу з питань притягнення його до відповідальності за порушення законодавства про банкрутство.

При цьому позивач не позбавлений права звернутися зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора або з відповідним клопотанням безпосередньо у справі № 904/4137/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд".

За таких обставин клопотання позивача про постановлення окремої ухвали щодо притягнення ліквідатора до відповідальності задоволенню не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (рішення ЄСПЛ Войтенко проти України від 29.06.2004).

Отже, суд вважає встановлений спосіб виконання судового рішення ефективним, оскільки спрямований на вжиття судом певних заходів задля відновлення порушених прав заявника, що пов`язані з неможливістю виконання рішення суду та передачі майна на користь стягувача..

Керуючись ст.ст. 234, 235, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд") Чупруна Євгена Вікторовича про встановлення способу виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 у справі № 904/4137/20 (904/5754/25) - задовольнити.

2. Встановити спосіб виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 у справі № 904/4137/20 (904/5754/25) в частині абзацу 4 його резолютивної частини, а саме:

"Витребувати об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Балка Червона (колишня вул. Ландау), буд. 2г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1463077512110) загальною площею 2 038,4 кв. м з володіння ТОВ "Укрмонтажспецбуд" у володіння ПРАТ "Криворіжіндустрбуд",

наступним чином:

"Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" шляхом вилучення об`єкту нерухомого майна - будівлі корпусу АБК літ. А-4, загальною площею 2 038,4 кв. м за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Балка Червона (колишня вул. Ландау), буд. 2Г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1463077512110) та передати вказане майно на користь Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд".

3. Клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо порушення арбітражним керуючим (ліквідатором ПрАТ"Криворіжіндустрбуд") Чупруном Євгеном Вікторовичем чинного законодавства - відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 21.09.2026 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку.

Повний текст ухвали складений та підписаний - 25.09.2026.

Суддя Н.М. Камша