Дата документу 08.10.2026 Справа № 643/12418/15-ц
Провадження № 4-с/554/36/2026
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
Головуючого судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Єсліковської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -
В С Т А Н О В И В:
До Шевченківського районного суду міста Полтави в межах справи №643/12418/15-ц звернувся зі скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романа Владислава Вадимовича у виконавчому провадженні №76240960 з примусового виконання рішення на підставі виконавчого листа № 643/12418/15-ц, виданого 25.07.2024 Шевченківським районним судом міста Полтави, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неповернутої частини позичених коштів, трьох процентів річних у сумі 30458 доларів США та неустойки у сумі 918000 гривні.
Головний державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Роман Владислав Вадимович (далі - державний виконавець), уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання даного рішення, не погоджується з вимогами, викладеними в зазначеній скарзі, а ініціювання даної справи щодо судового контролю за виконанням рішення вважаю таким, що не спрямовано на захист прав та інтересів сторони виконавчого провадження.
Скаржник у судове засідання не з`явилися, у скарзі міститься клопотання про розгляд справи без його участі. Представник ДВС в засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, направивши до суду письмові пояснення по скарзі.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Оцінюючи законність та обґрунтованість дій державного виконавця, суд керується вимогами статті 19 Конституції України та базовими положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права чи свободи.
При цьому, за змістом статті 451 ЦПК України, суд задовольняє скаргу лише у разі встановлення факту реального порушення прав заявника та невідповідності дій виконавця вимогам закону. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Проте, аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів свідчить про відсутність у діях посадових осіб Київського ВДВС протиправної бездіяльності на момент вирішення спору.
І. Обставини справи
1. Державним виконавцем здійснюється зведене виконавче провадження
№64296215, утворене 26.01.2021 щодо боржника ОСОБА_2 , до складу якого входять виконавчі провадження:
№58333197, з примусового виконання рішення на підставі виконавчого листа №640/13575/15-ц, виданого 13.06.2017 Київським районним судом м. Харкова, про стягнення на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 181135,45 грн;
№58333358, з примусового виконання рішення на підставі виконавчого листа№640/13575/15-ц, виданого 13.06.2017 Київським районним судом м. Харкова, про стягнення на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1811,35 грн;
№65535279 з примусового виконання рішення на підставі виконавчого напису №3399, вчиненого 19.03.2021 приватним нотаріусом Личук Т.В., про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Довіра та Гарантія" заборгованості у розмірі 5662997,75 грн;
№76240960 з примусового виконання рішення на підставі виконавчого листа №643/12418/15-ц, виданого 25.07.2024 Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення на користь ОСОБА_1 неповернутої частини позичених коштів, трьох процентів річних у сумі 30458 доларів США та неустойки у сумі 918000 грн;
№76241504 з примусового виконання рішення на підставі виконавчого листа №643/12418/15-ц, виданого 25.07.2024 Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 610,44 гривні.
2. Виконавче провадження №76240960, в якому оскаржуються дії/бездіяльність державного виконавця, приєднане до зведеного виконавчого провадження №64296215 постановою від 10.10.2024.
Згідно облікової картки на зведене виконавче провадження №64296215 наразі залишок коштів, що підлягає стягненню за виконавчими документами на користь стягувачів, складає 8017639,96 гривні.
3. В ході здійснення зведеного виконавчого провадження винесено постанови про арешт коштів боржника, які, у зв`язку з відсутністю в Україні централізованої бази/реєстру рахунків, відкритих банківськими установами та небанківськими надавачами платіжних послуг фізичним особам, направлено до надавачів платіжних послуг, якими запроваджено інформаційну взаємодію з автоматизованою системою виконавчого провадження та до АТ «ПУМБ», АТ «ПРАВЕКС БАНК», АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», АТ «А-БАНК», АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».
Здійснено перевірку майнового стану боржника, шляхом направлення електронних запитів через автоматизовану систему виконавчого провадження до надавачів платіжних послуг, якими запроваджено інформаційну взаємодію з автоматизованою системою виконавчого провадження, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової служби, Пенсійного фонду України.
З метою виявлення майна (майнових та корпоративних прав) боржника здійснено перевірку відомостей, що містяться в електронних базах даних та реєстрах:
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
Реєстр прав власності на нерухоме майно;
Єдиний реєстр для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо - будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів;
Державний реєстр цивільних повітряних суден України;
Державний судновий реєстр;
Суднова книга України;
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та
громадських формувань;
Єдиний державний веб-портал відкритих даних, відомості про власників
значних пакетів акцій емітентів цінних паперів;
Спеціальна інформаційна система Укрпатенту;
Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні;
Державний реєстр селекційних досягнень у тваринництві;
Портал електронних послуг ДСНС (декларації відповідності матеріально-
технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної
безпеки);
Портал державної електронної системи у сфері будівництва.
Встановлено, що боржнику відкрито рахунки в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ
«УНІВЕРСАЛБАНК», АТ «ОЩАДБАНК», на яких відсутні грошові кошти/електронні гроші для задоволення вимог за виконавчими документами. Інформація про джерела отримання доходів боржником не виявлена. За боржником зареєстровано транспортний засіб - вантажний БАЗ, 2003 року виробництва, номер кузова: НОМЕР_1 . Відомості про майно (майнові та корпоративні права) належне на праві власності боржнику у доступних реєстрах та електронних базах даних відсутні, про що складено акт державного виконавця.
Постановою від 18.01.2021 по виконавчому провадженню №58333197, яке входить до зведеного виконавчого провадження №64296215, транспортний засіб - вантажний БАЗ, 2003 року виробництва, номер кузова: НОМЕР_1 ,оголошено у розшук, на теперішній час повідомлення про його затримання не надходило.
В результаті перевірки Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що боржник з 30.07.2004 перебуває в шлюбі, однак відомостей про майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, не виявлено.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України на запит №:290786671 від 05.09.2025 за період з 10.10.2024 по 05.09.2025 боржник державний кордон України не перетинав.
1. Скарга обґрунтовується бездіяльністю державного виконавця щодо виявлення майна боржника та його рахунків, недостатністю заходів щодо стимулювання боржника до виконання судового рішення. При цьому в прохальній частині скарги відсутні вимоги щодо визнання протиправними конкретних дій виконавця чи його бездіяльності щодо виконання конкретного обов`язку, натомість скаржник просить суд встановити абстрактну бездіяльність виконавця та зобов`язати його невідкладно виконати рішення суду в повному обсязі.
2. Насамперед слід наголосити, що безрезультатність вжитих виконавцем заходів примусового виконання рішення не свідчить про його протиправну бездіяльність, оскільки результат виконавчого провадження залежить не лише від дій виконавця, а й від обставин об`єктивної дійсності, зокрема - майнового стану боржника.
Відсутність фактичного результату виконавчого провадження не може автоматично ототожнюватися з бездіяльністю державного виконавця, якщо невиконання рішення зумовлене об`єктивними обставинами, зокрема відсутністю у боржника майна, коштів чи інших активів, на які відповідно до закону може бути звернено стягнення. Інше означало б покладення на державного виконавця відповідальності за майновий стан боржника та фактичне ототожнення його обов`язку вживати передбачених законом заходів примусового виконання з обов`язком гарантувати стягувачу позитивний результат такого провадження.
Отже, якщо невиконання остаточного судового рішення обумовлене відсутністю у боржника майна або коштів, а державним виконавцем вжито передбачених законом заходів примусового виконання, відсутність позитивного результату такого провадження не може бути поставлена йому у вину, оскільки причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) виконавця та невиконанням рішення у такому випадку відсутній.
3. Суд у порядку судового контролю за виконанням судових рішень не наділений повноваженнями визначати за виконавця конкретний перелік та послідовність виконавчих дій, які останній має вчинити. Судовий контроль полягає у перевірці правомірності рішень, дій чи бездіяльності виконавця та, у разі встановлення порушень, у зобов`язанні виконавця усунути такі порушення, а не в наданні обов`язкових вказівок щодо способу примусового виконання рішення.
Вчинення більшості заходів примусового виконання, про які згадує скаржник,лежить в площині дискреційних повноважень державного виконавця, та здійснюється з урахуванням конкретних обставин виконавчого провадження, за наявності передбачених законом підстав та встановлених фактів ухилення боржника від виконання рішення суду. Саме по собі не вчинення державним виконавцем покладених на нього законом дискреційних повноважень не свідчить про наявність в його діях неправомірної бездіяльності, особливо якщо такі заходи об`єктивно не спроможні вплинути на виконання рішення боржником, зважаючи на його майновий стан.
4. Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.
Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» чи будь-якими іншими положеннями національного законодавства не передбачено строку для звернення виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.
Враховуючи зміст статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець уповноважений самостійно прийняти рішення щодо наявності підстав та доцільності звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань.
Передумовою такого рішення мають бути обставини, що свідчать про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.
В постанові Касаційного господарського суду від 19.08.2020 по справі №910/8130/17 викладено висновки, згідно яких ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
Враховуючи, що в ході здійснення виконавчого провадження не встановлено обставин, які свідчили б про ухилення боржника від виконання рішення, наприклад,відомості про відкриття нових рахунків в банківських установах після арешту коштів на вже існуючих, про відчуження майна під час перебування відомостей про боржника в Єдиному реєстрі боржників, тощо, звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням було б безпідставним та передчасним.
5. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18).
Також, у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 338/996/20 зазначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника.
У постанові від 01.04.2026 у справі № 2-40/11 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду прямо вказав, що належним способом захисту прав сторони виконавчого провадження є оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а не зобов`язання виконавця виконати рішення суду, оскільки такий обов`язок уже покладений на нього законом.
Верховний Суд звернув увагу на те, що заявник, розпоряджаючись своїми процесуальними правами на власний розсуд, просив саме зобов`язати виконавця виконати судове рішення, а не визнати неправомірною конкретну бездіяльність чи рішення виконавця. Враховуючи принцип диспозитивності, суди розглядали справу виключно в межах заявлених вимог скарги. Оскільки обов`язок виконавця діяти ефективно вже закріплений у законі, суд не може ухвалювати рішення, які лише дублюють чинні норми права, не створюючи при цьому нових правових наслідків.
За змістом статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права чи свободи.
При цьому, за змістом статті 451 ЦПК України, суд задовольняє скаргу лише у разі встановлення факту реального порушення прав заявника та невідповідності дій виконавця вимогам закону. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Проте, аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів свідчить про відсутність у діях посадових осіб Київського ВДВС протиправної бездіяльності на момент вирішення спору.
Враховуючи, що скаржник просить суд зобов`язати державного виконавця виконати рішення та встановити абсолютну бездіяльність виконавця у виконавчому провадженні №76240960, не заявляючи вимог щодо визнання протиправними конкретних дій виконавця чи його бездіяльності щодо виконання конкретного обов`язку, а матеріали виконавчого провадження свідчать про вжиття виконавцем заходів щодо розшуку майна (коштів), джерел отримання доходу боржника,звернення на них стягнення - в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 84, 133, 137, 141, 247, 258-261, 353, 447-452 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні скарги стягувача ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність та зобов"язання виконати рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покласти на скаржника.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).
Суддя М.О. Материнко