ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
06 серпня 2026 року м. Львів Справа № 460/10297/26 пров. № А/857/34963/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Кушнір В.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Іщук Лариси Петрівни щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року про забезпечення позову та від 19 червня 2026 року про скасування заходів забезпечення позову у справі № 460/10297/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання протиправними і скасування рішень,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №460/10297/26 (апеляційні провадження №А/857/34963/26 та №А/857/34964/26) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року про забезпечення позову та від 19 червня 2026 року про скасування заходів забезпечення позову у справі № 460/10297/26.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 визначено склад колегії суддів для розгляду справи № 460/10297/26: головуючий суддя Обрізко Ігор Михайлович, судді Пліш Михайло Антонович та Іщук Лариса Петрівна.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2026 склад колегії суддів для розгляду справи № 460/10297/26: головуючий суддя Обрізко Ігор Михайлович, судді Пліш Михайло Антонович та Іщук Лариса Петрівна.
10.07.2026 судом апеляційної інстанції зареєстровано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Іщук Лариси Петрівни від розгляду справи № 460/10297/26, яка мотивована тим, що у декларації доброчесності судді за 2017, суддя на запитання №22 «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності», відповіла «підтверджую». Отже, суддя стверджувала що нею у 2017 не здійснювались порушення закону. Разом з тим, відповідно до досьє судді, розміщеного на сайті ВККС України, в анкеті кандидата на посаду судді Верховного Суду, суддя зазначила про порушення ПДР (зупинка у невстановленому місці), що постановою інспектора НП України від 28.01.2017 до судді застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн, постанову суддя не оскаржувала. Відтак на думку заявника встановлено, що суддя умисно приховала факт порушення нею закону, з метою, за будь-яких обставин бути призначеною суддею Верховного Суду. За таких обставин участь судді Іщук Л.П. у розгляді справи неминуче підриває довіру до суду як інституту, оскільки у стороннього розсудливого спостерігача об`єктивно виникають сумніви щодо здатності судді, стосовно якої існують належно підтверджені відомості про можливе умисне декларування недостовірних тверджень у декларації доброчесності, забезпечити безсторонній, чесний та справедливий розгляд спору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2026 визнано заявлений відвід судді Іщук Л.П. необґрунтованим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 визначено склад колегії суддів для розгляду у справі №460/10297/26: головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді Гуляк В.В., Кушнір В.О. для визначення складу суду для вирішення питання про відвід.
Відповідно до частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді Іщук Лариси Петрівни, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно частини 3 статті 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Отже, мета відводу (самовідводу) судді - гарантувати безсторонність суду, запобігати упередженості судді під час розгляду справи.
Встановлена пунктом 4 частини 1 статті 36 КАС України підстава відводу судді означає не просто сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а обґрунтований сумнів. Не можуть бути підставою для відводу судді тільки припущення про існування обставин, за яких участь судді в розгляді справи виключається.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб`єктивної.
Норми національного права не розкривають змісту нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді».
Колегія суддів зауважує, що суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» (стаття 6 частина 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).
При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Так, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою. З суб`єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Водночас, як вказано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Разом з тим, не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а з доводів поданої заяви про відвід судді Іщук Л.П. не вбачається залежності чи взаємозв`язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ`єктивність судді стосовно позивачки, її зацікавленість у певному рішенні в цій справі чи про необ`єктивне ставлення до сторін під час апеляційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що обставини наведені заявником у заяві про відвід судді Іщук Л.П. не можуть бути підставою для задоволення заяви про відвід. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Іщук Л.П. судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Іщук Л.П. задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 37, 40, 325, 328 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Іщук Лариси Петрівни щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року про забезпечення позову та від 19 червня 2026 року про скасування заходів забезпечення позову у справі № 460/10297/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання протиправними і скасування рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
В.О. Кушнір