ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
30 вересня 2026 року м. Львів Справа № 460/10297/26 пров. № А/857/50002/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Онишкевича Т. В.,
суддів - Гудима Л.Я., Курильця А.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Онишкевича Т.В. у справі за її апеляційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі №460/10297/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №460/10297/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідно до протоколу передачі судової справи від 17 вересня 2026 року визначено склад суду: головуючий суддя - Онишкевич Т.В., склад колегії суддів - Гудим Л.Я., Курилець А.Р.
29 вересня 2026 року судом апеляційної інстанції зареєстрована заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Онишкевича Т.В., яка мотивована тим, що вона не довіряє судді, який систематично під час розгляду судових справ порушує норми матеріального та процесуального права, позбавляє громадян в доступі до правосуддя. Вважає, що суддя не володіє достатньою компетенцією для розгляду адміністративних справ та не спроможний забезпечувати об`єктивний розгляд судових справ.
Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно з частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у ухвалі 10 лютого 2021 року у справі № 9901/224/20, головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.
Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
На переконання апеляційного суду, будь-яких об`єктивних обставин, які б свідчили про упередженість судді Онишкевича Т.В. щодо позивачки, а також інших передбачених процесуальним законом підстав для його відводу немає.
Разом із тим, з метою забезпечення виключення будь-яких сумнівів у дотримання законодавчих гарантій на захист прав, свобод та законних інтересів позивача незалежним і безстороннім судом, відновлення довіри, яка у демократичному суспільстві повинна бути у громадськості до суду, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 про відвід судді Онишкевича Т.В.
Відповідно до приписів частини 2 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36, 40, 311, 321, 325, 328 КАС, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Онишкевича Т.В. задовольнити.
Передати адміністративну справі №460/10297/26 для визначення судді-доповідача у порядку частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
А. Р. Курилець