Справа № 759/2641/25
Провадження № 2-ві/369/49/26
У Х В А Л А
Іменем України
16 жовтня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О. розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Мартиненко В.С. від участі у розгляді цивільної справи № 759/2641/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та способу участі батька у вихованні дитини,
у с т а н о в и л а :
В провадженні суду перебуває цивільна справа № 759/2641/25 за заявою ОСОБА_1 про відвід судді Мартиненко В.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та способу участі батька у вихованні дитини.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.10.2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Мартиненко Валерії Сергіївни у вказаній цивільній справі цивільній справі визнано необґрунтованою. Заяву про відвід передано в канцелярію Києво-Святошинського районного суду Київської області, для проведення її авторозподілу відповідно до вимог с. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2026 року вирішення питання про відвід судді передано судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О.
Заява ОСОБА_1 щодо відводу судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Мартиненко В.С. обґрунтована тим, що суддя Мартиненко В.С. розглядає справу з 28.11.2025 року та від першої і до останньої процесуальної дії суддя послідовно надає перевагу стороні відповідача. Затягування розгляду перших заяв позивача про забезпечення позову заяви позивача про забезпечення позову від 12.12.2025 та 16.12.2025, тобто через 12 і 8 днів замість двох. Майже два тижні відповідач залишалася вільною від будь-якого судового обов`язку щодо спілкування дитини з батьком. Постановлення ухвали від 24.12.2025 року про передачу дитини батькові не була виконана та повернута у зв`язку з відсутністю дат народження сторін, РНОКПП, адреси та строку пред`явлення до виконання, ігнорування позивача виправити описку. Заявник зазначає, що 12.03.2026 надав суду відповідь органу ДВС із переліком відсутніх реквізитів та просив доповнити ухвалу датами народження сторін. Однак суддя внесла ці відомості лише 16.03.2026, у засіданні без участі позивача, у зв`язку з чим ухвала стала придатною до виконання через 82 дні після її постановлення. 04.02.2026 року суддя оголосила перерву для вирішення питання про закриття підготовчого засідання натомість ухвалою від 06.02.2026 року залучила орган опіки та піклування і відклала підготовче засідання не з`ясувавши думку позивача. Також зазначив, що суддя віддає перевагу відповідачу тим, що приймає від останнього процесуальні документи, а позивачу відмовляє з тих же підстав. 16.03.2026 о 17:00 позивач отримав запрошення близько 06:00 того ж дня, а повідомлення через CourtID - о 22:50, після засідання. Однак засідання відбулося без позивача, де вирішувались процесуальні питання, що позбавило можливості ОСОБА_1 надати свої заперечення. У період з 12.03.2026 по 20.03.2026 суддя постановила ухвалу, в якій зазначила, що бракує даних, що не відповідає дійсності, чим створила подальше відтягування виконання ухвали на користь боржника. 31.03.2026 суддя продовжила відповідачу строк для подання відзиву з підстав того, що суд не надіслав відповідачу відповідну процесуальні документи. У цьому ж засіданні оголосила перерву до 14:30, однак відновила розгляд о 13:28 за відсутності позивача та відмовила в його клопотанні, долучила докази відповідача та розглянула клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали щодо позивача. Засідання 03.04.2026 та 27.04.2026 проведено за участі лише представника відповідача. Представника відповідача повісткою від 24.04.2026 завчасно викликано на 20.05.2026, тоді як повідомлення позивачу від тієї ж дати містило вже минулу дату засідання - 20.04.2026.
Заяви про забезпечення позову суддя жодного разу не розглянула своєчасно.
Також Постановила невмотивовану ухвалу від 20.04.2026, прийняла твердження відповідача без належної перевірки та надала перевагу доказам відповідача. Ухвалою від 21.04.2026 року суддя об`єднала справи 759/2641/25 та 369/4552/26 з виключно протилежними позовними вимогами, чим надала перевагу відповідачу.
Заяви позивача від 28.04.2026 (вх. № 24460/26, № 24464/26, № 24465/26, № 24466/26) про видачу ухвал від 24.12.2025 та 20.04.2026 до розділу «Виконавчі провадження» електронного кабінету суддя не вирішила; надано лише відповідь помічника судді від 29.04.2026. Ухвалу від 20.04.2026 державний виконавець двічі (05.06.2026 та 25.06.2026) повертав без виконання через недоліки її оформлення. Заяви про виправлення описок розглядалися з порушенням десятиденного строку. У результаті виконавчі провадження відкрито лише 03.06.2026 та у липні 2026 року.
ОСОБА_1 стверджує, що суддя безпідставно відмовила у прийнятті заяви про зміну позовних вимог від 30.03.2026 та пов`язані з нею заходи забезпечення позову, водночас прийняла другий відзив відповідачам поданий з пропуском строку.
В засіданні 02.06.2026 суддя відмовила у з`ясування думки дитини за участю психолога та вирішила витання про розгляд забезпечення позову в судовому засіданні з викликом відповідача, надавши перевагу та можливість висловити заперечення. Зауваження позивача на протокол повернула без розгляду. На засідання 13.06.2026 сесію відеоконференції не створено та запрошення позивачу не надіслано; засідання тривало понад 30 хвилин. 15.06.2026 суддя погрожувала позивачу видалення із залу судового засідання ігноруючи розгляд клопотання. Затягування розгляду питання про виправлення описки.
Заявник вказує, що ухвала від 24.12.2025 не виконана відповідачем жодного разу, а ухвала від 20.04.2026 не виконується в частині спілкування батька з дитиною. За цими фактами зареєстровано кримінальні провадження № 1202610[телефон приховано] та № 12026111380000257, а постановами державного виконавця від 29.06.2026 та 07.07.2026 на відповідача накладено штрафи. Відповідач у відзиві та в апеляційній скарзі від 03.08.2026 заявила, що не допускатиме спілкування дитини з батьком і не привозитиме дитину в Україну. На думку заявника, суддя цим обставинам оцінки не надала та заходів процесуального примусу до відповідача не застосувала.
14.08.2026 суддею було розглянуто заяву про зміну позовних вимог, але ухвалу не постановлено. Також не було вирішено двадцять клопотання позивача. 18.08.2026 було закрито підготовче провадження, однак ухвалу отримав позивач лише 21.08.2026 , чим позбавила можливості змінити позовні вимоги.
Засідання 28.09.2026 суддя проводила надаючи перевагу заявам та клопотанням відповідача.
Починаючи з 12.03.2026 року протоколи судового засіданні фіксують заяви позивача неповно, неточно, або не фіксують зовсім, тоді як заяви та клопотання відповідача деталізовано. Зауваження не протоколи суддя одноразово повернула без розгляду.
Три заяви про забезпечення позову суддя розглядає однією ухвалою від 20.04.2026 без окремого аналізу кожної з них. Також, вважає що суддя не вжила заходів щодо припинення тривалого відчуження дитини з рідним батьком та зайняла позицію відповідача через жіночу солідарність у справі.
Також суддя не перевірила повноваження представника відповідача і клопотання позивача не розглянула.
Заявник припускає наявність у судді особистих мотивів прихильності до відповідача, зокрема солідарності з нею як жінкою-матір`ю або матеріальної заінтересованості, водночас визнаючи відсутність прямих доказів цього та просячи оцінити наведені обставини в сукупності.
Просить відвести суддю Мартиненко В.С. від розгляду справи та передати справу для визначення іншого складу суду автоматизованим розподілом, а в разі визнання відводу необґрунтованим - передати заяву на вирішення іншому судді.
Згідно ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву про відвід судді та матеріали цивільної справи суд дійшов висновку, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.
Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Крім наведених об`єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо («П`єрсак проти Бельгії»); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант («Прокол проти Люксембургу»); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі («Дактарас проти Литви»); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення («Макгоннелл проти Сполученого Королівства») тощо. Так, у справі «Деміколі проти Мальти» було визнано порушення об`єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.
Доводи заявника свідчать про його незгоду з процесуальними діями судді Мартиненко В.С. у справі та прийнятими процесуальним рішеннями, проте не містять будь-яких відомостей про наявність певної особистої заінтересованості судді чи прихильності, стосовно однієї зі сторін у справі, що не є підставою для відводу судді.
В свою чергу вказані доводи заявника може бути предметом дослідження при апеляційному оскарженні рішення суду.
Твердження заявника про упередженість, судді об`єктивно не підтверджуються, а містять лише суб`єктивну, власну оцінку заявника діям судді.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Мартиненко Валерії Сергіївни від розгляду цивільної справи №759/2641/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та способу участі батька у вихованні дитини, не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах статті 36 ЦПК України, якою визначено підстави для відводу судді.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суддя,
ПОСТАНОВИЛА :
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Мартиненко В.С. від участі у розгляді цивільної справи № 759/2641/25 за заявою ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та способу участі батька у вихованні дитини - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Наталя Хацько