ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
18 червня 2026 року
м. Чернівці
справа № 727/13286/25
провадження № 22-ц/822/763/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Одинака О. О., Височанської Н. К., Кулянди М. І.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
04 квітня 2026 року від ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому зазначає, що наразі за її заявою здійснюється кримінальне провадження, а зібрані у цьому кримінальному провадженні докази будуть мати значення для правильного вирішення спору між сторонами, а відтак, наразі апеляційна скарга не може бути розглянута.
Крім цього зазначає, що апелянт наразі перебуває на амбулаторному лікуванні, у зв`язку із чим не може особисто брати участь у розгляді цієї справи.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 05 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 24 лютого 2026 року.
Також, ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 08 травня 2026 року у цій справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 24 лютого 2026 року.
11 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС вдруге подала клопотання про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого зазначає, що розгляд цієї справи неможливий до вирішення зустрічного позову про визнання ОСОБА_2 такої, що втратила право користування житловим приміщенням.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання про зупинення провадження не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Вирішуючи заявлене клопотання, перед апеляційним судом постали наступні питання:
- чи зобов`язаний суд зупинити апеляційне провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України у зв`язку із здійснення відповідним органом досудового розслідування обставин, які відповідач вважає визначальними для вирішення цього спору?
- чи зобов`язаний суд зупинити апеляційне провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України у випадку невирішення судом першої інстанції зустрічного позову?
- чи може суд зупинити апеляційне провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 252 ЦПК України у зв`язку із перебуванням скаржника на лікуванні, у разі якщо представництво її інтересів забезпечується уповноваженим представником?
У даному випадку, враховуючи обставини цієї справи, колегією суддів виснуто, що (1) здійснення відповідним органом досудового розслідування кримінального правопорушення, не може виступати підставою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, (2) так само як і невирішення судом першої інстанції зустрічного позову або розгляд інших процесуальних питань у межах цієї ж самої справи. (3) Крім цього, перебування учасника справи на амбулаторному лікуванні не є безумовною підставою для зупинення провадження згідно з пунктом 2 частини першої статті 252 ЦПК України, якщо такий учасник забезпечив захист своїх прав через представника та бере активну процесуальну участь у справі.
Щодо загальних підстав зупинення провадження у справі
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно до частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі:
1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу;
4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення подружжя, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 Сімейного кодексу України;
4-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації;
5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;
6) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За приписами частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи може зупинити провадження у справі у випадках:
1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;
2) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;
3) перебування учасника справи у довгостроковому службовому відрядженні;
4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;
5) призначення судом експертизи;
6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 87 цього Кодексу;
8) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;
9) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;
10) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Апеляційний суд зазначає, що статей 251 та 252 ЦПК України містять вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі (див. постанову Верховного Суду від 08 травня 2024 року № 753/16555/13).
Як вбачається із наведених процесуальних норм, положення статті 251 ЦПК України для суду є імперативними, натомість, з підстав передбачених статтею 252 ЦПК України, суд з урахуванням конкретних обставин справи та основних засад цивільного судочинства має право, а не обов`язок, зупинити провадження у справі.
При цьому, частиною третьою статті 252 ЦПК України передбачено, що суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи». Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 537/588/23 (провадження № 61-1393св24) та від 25 квітня 2024 року у справі № № 761/13428/21 (провадження № 61-16982св23).
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957с16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі» (також див. рішення ЄСПЛ від 27 червня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96, ЄСПЛ 2000-VII)).
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України»).
Отже, необґрунтоване зупинення провадження у справі, зокрема з підстав, які не передбачені законом або носять суто формальний характер, призводить до затягування судового процесу та порушення права учасників справи на розгляд їхнього спору впродовж розумного строку, що є прямим порушенням як процесуального законодавства та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналізуючи наведені норми та враховуючи практику Верховного Суду й Європейського суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку, що інститут зупинення провадження є винятковим заходом, який у випадках передбачених статтею 252 ЦПК України може застосовуватися судом лише за наявності реальних, об`єктивних та непереборних перешкод для подальшого розгляду справи.
Щодо доводів клопотань щодо зупинення провадження у справі на підставі положень пункту 6 частини першої статі 251 ЦПК України
За змістом пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».
Зазначений вище правовий висновок викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 990/24/23 (провадження № 11-100заі23).
У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01 березня 2024 року у справі № 910/17615/20 зазначено, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Схожий висновок було викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 червня 2025 року у справі № 943/242/22 зазначив наступне:
«… приписи пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України закріплюють підставу для обов`язкового зупинення провадження у справі, а саме вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, кримінального судочинства.
79. З урахуванням буквального формулювання правової норми (пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України), а також її системного тлумачення у сукупності з іншими нормами права, зокрема вказаними нормами КПК України, беручи до уваги закріплене у цій нормі загальне правило для усіх видів судочинства, у більшості з яких відсутня обов`язкова досудова стадія провадження, з огляду на основні засади судочинства та мету впровадження механізму зупинення провадження, передбачуваність строків такого зупинення, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що правовою підставою для зупинення провадження у цивільній справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України є саме судовий розгляд іншої справи (судове провадження).
80. Здійснення відповідним органом досудового розслідування окремої стадії кримінального провадження - досудового розслідування, не може виступати підставою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦП України.
81. Зазначене відповідає сформованій судові практиці при застосуванні пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року у справі № 369/2750/21 (провадження № 61-1336св24), від 22 січня 2025 року у справі № 643/3012/20 (провадження № 61-1336св24), постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду 08 жовтня 2024 рокуу справі № 922/4356/23, від 23 квітня 2025 року у справі № 922/2714/23 (752/11425/22).
82. Інше тлумачення зазначеної норми може призвести до невиправданого затягування строків розгляду цивільної справи, неможливості ефективного захисту прав людини, за яким вона звернулася до суду, та порушення принципу правової визначеності».
Отже, з огляду на зазначене вище слід виснувати, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦП України лише у випадку наявності за фактом вчинення кримінального правопорушення саме судового провадження, а не досудового розслідування.
Звертаючись 04 квітня 2026 року до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, ОСОБА_1 посилається на ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду міста Чернівців від 10 березня 2026 року у справі № 725/2248/26 та зазначає, що розгляд апеляційного провадження неможливий до встановлення у кримінальному провадженні обставин походження певних доказів (особистого листування та акту).
Зазначена позиція відповідачки та її представника також відображена у численних доповненнях та уточненнях до апеляційної скарги, які апеляційний суд також враховує під час постановлення цієї ухвали.
При вирішенні цього клопотання колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 3 цієї статті також передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження наявності обставин, передбачених пунктом 6 частини першої статті 252 ЦПК України, відповідачем до заяви про зупинення провадження у справі додано копію узвали слідчого судді Чернівецького районного суду міста Чернівців від 10 березня 2026 року у справі № 725/2248/26.
Доказів, які б свідчили про відкриття кримінального провадження, здійснення досудового розслідування, його завершення та звернення до суду із відповідним обвинувальним актом суду надано не було.
Апеляційний суд зауважує, що за вказаних обставин, підставою для зупинення провадження у даній справі може бути лише судове провадження за фактом вчинення відповідних кримінальних правопорушень, і лише у випадку, доведеності відповідачем неможливості розгляду цієї справи до вирішення кримінальної справи.
За наведеного, колегія суддів вважає, що у цій частині відповідачем не доведено наявність об`єктивної неможливості розгляду даної справи, оскільки стадія досудового розслідування у кримінальному провадженні не є тотожною судовому розгляду кримінальної справи та, в силу вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, не може бути обов`язково підставою для зупинення провадження у даній справі.
Крім цього, у клопотанні від 11 травня 2026 року, як на підставу для зупинення провадження у справі відповідачка, в інтересах якої діє ОСОБА_5 , посилається на неможливість апеляційного перегляду рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 05 березня 2026 року справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, до вирішення судом першої інстанції зустрічного позову у даній справі.
Вирішуючи дане клопотання, колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду наведених у поставні від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18:
«Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України).
Тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що зупинення провадження відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України можливе до вирішення саме іншої справи. Натомість виключається можливість зупинення провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зокрема в разі оскарження судових рішень в тій же справі.
У справі, що переглядається, апеляційний суд не звернув увагу на те, що зупинення провадження відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України можливе до вирішення саме іншої справи. Натомість виключається можливість зупинення провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зокрема в разі оскарження судових рішень в тій же справі. За таких обставин підстави для зупинення провадження згідно пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України відсутні. Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок про зупинення провадження і оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі».
Отже, зупинення провадження у справі відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України можливе до вирішення саме іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку цивільного судочинства, а ухвалення апеляційним судом постанови про скасування ухвали суду першої інстанції про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, а відтак і зупинення апеляційного провадження до ухвалення судом першої інстанції судового рішення у цій частині, жодним чином не свідчить про обов`язок апеляційного суду зупинити провадження у цій же справі.
Колегія суддів зауважує, що преюдиційне значення для вирішення цивільного спору мають саме встановлені судом обставини, а не правові висновки суду. Аналіз спірних правовідносин дають підстави для висновку, що сторони первісного та зустрічного позовів мають довести та\або спростувати одинакові за своїм змістом факти, а відтак зібрані у матеріалах справи докази дозволяють апеляційному суду самостійно встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.
Отже, клопотання позивача від 11 травня 2026 року про зупинення апеляційного провадження у справі до вирішення судом першої інстанції зустрічної позовної заяви не підлягає задоволенню, оскільки розгляд судом першої інстанції процесуальних питань (у тому числі пов`язаних із зустрічним позовом) у межах цієї ж самої справи, не є обов`язковою підставою для зупинення апеляційного провадження у даній справі, особливо зважаючи на те, що зібрані докази дозволяють апеляційному суду встановити та оцінити обставини, які є предметом цього судового розгляду.
Відтак, колегією суддів не встановлено обов`язкових підстав для зупинення апеляційного провадження у даній справі.
Щодо доводів клопотань щодо зупинення провадження у справі на підставі положень пункту 2 частини першої статі 252 ЦПК України
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 252 ЦПК України суд може зупинити провадження у справі у випадках захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу.
При цьому, у суду виникає не обов`язок, а саме право зупинити провадження у справі, яке може бути реалізоване в залежності від обставин справи, що підлягають аналізу в їх сукупності.
Разом з цим, приписами частини третьої статті 252 ЦПК України передбачено, що суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.
Апеляційний суд також враховує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.
Обґрунтовуючи своє клопотання про зупинення провадження у справі ОСОБА_1 вказувала, що вона перебуває на тривалому амбулаторному та стаціонарному лікуванні, реабілітація і досі триває, строк її проведення невизначений, а тому вона не може брати участі у апеляційному розгляді даної справи.
З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що відповідачка за первісним позовом перебуває переважно на амбулаторному лікуванні з листопада 2025 року, проте весь цей час брала активну учать у розгляді цієї справи як через своїх представників, так і особисто - подаючи численні звернення через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС.
Враховуючи, що ОСОБА_1 веде цю справу через свого представника, її активну процесуальну участь, зокрема шляхом подачі до суду численних заяв про долучення доказів, доповнення та уточнення апеляційної скарги, а також інших заяв, у яких відображена її позиція та основні доводи, наявність матеріалів справи, які дозволяють повно та всебічно розглянути апеляційну скаргу колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для зупинення провадження у справі та вважає, що відмова у задоволенні цього клопотання з огляду на встановлені судом обставини не призведене до порушення процесуальних прав відповідачки.
Сам по собі факт перебування учасника справи на лікуванні не є безумовною підставою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 252 ЦПК України, якщо такий учасник забезпечив захист своїх інтересів через уповноваженого представника, що прямо закріплено у частині третій статті 252 ЦПК України. За наведених обставин, реалізація судом права на зупинення провадження призвела б до невиправданого затягування судового процесу та порушення права іншої сторони на розгляд справи упродовж розумного строку.
У зв`язку із зазначеним, колегія суддів роз`яснює відповідачці, що відповідно до частин 1, 3 статті 212 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.
Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
У зв`язку із викладеним та враховуючи необхідність дотримання розумного строку розгляду справи, правових підстав для зупинення провадження у справі до одужання ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1 від 04 квітня 2026 року та 11 травня 2026 року про зупинення провадження в справі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотань ОСОБА_1 від 04 квітня 2026 року та від 11 травня 2026 року про зупинення апеляційного провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України та пунктом 2 частини першої статті 252 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 125, 251, 252, 260, 261 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотань ОСОБА_1 від 04 квітня 2026 року та від 11 травня 2026 року про зупинення апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та окремому оскарженню не підлягає.
Судді Чернівецького
апеляційного суду: Олександр ОДИНАК
Наталія ВИСОЧАНСЬКА
Мирослава КУЛЯНДА