УХВАЛА
02 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2921/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAAT TICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого на території України діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (далі - Представництво, відповідач, скаржник)
на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2026
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026
у справі за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі:
1) Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України;
2) Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області;
3) Східного офісу Держаудитслужби в особі Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області
до Представництва
про стягнення 109 032 766,56 грн,
ВСТАНОВИВ:
Представництво 18.06.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 (повний текст постанови складено 16.06.2026) у справі №914/2921/25; ухвалити нове рішення, яким: залишити позов, поданий заступником керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог у справі №914/2921/25, заявлених в інтересах Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 для розгляду касаційної скарги у справі №914/2921/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), суддів Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Представництво також 22.06.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду із заявою, у якій просить зупинити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі №914/2921/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі Представництво визначає, що касаційна скарга подається з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України та зазначає, що оскаржувані рішення суду підлягають скасуванню, а саме:
суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статті 131-1 Конституції України, частини третю, четверту статті 23 Закону України «Про прокуратуру», порушили частину четверту статті 53 ГПК України та пункт 2 частини першої статті 226 ГПК України; суди не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №917/562/21, від 25.11.2021 у справі №917/269/21, від 25.11.2020 у справі №204/6292/18, від 17.06.2020 у справі №204/7119/18;
суди попередніх інстанцій неправильно застосовали статтю 55 Конституції України, пункт 21 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 04.12.2019 №1070 та порушили норми частини третьої статті 4, статті 14, частини третьої статті 41, статті 53, пункту 4 частини третьої статті 162, частини другої статті 236 ГПК України. Судами не правильно застосовано частину другу статті 625 Цивільного кодексу України та порушено норму частини четвертої статті 75 ГПК України. Правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутні;
також судами порушено частину третю статті 310 ГПК України (недосліджено обставин і аргументів сторони, що мають значення для вирішення справи) та не застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.12.2021 у справі №917/562/21, від 25.11.2021 у справі №917/269/21 та від 29.07.2020 у справі №924/526/18, що узгоджується із підставами касаційного оскарження за пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України;
крім того зазначає, що слід звернути увагу на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права щодо правових наслідків додаткової угоди від 06.12.2024 №62/ДУ/301/АМ-20; зокрема, судом допущено помилковий висновок про відсутність ретроактивної дії угоди та про збереження зобов`язання з повернення авансу після зміни строків виконання підрядних робіт (пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України);
до того ж суд апеляційної інстанції, застосувавши формально-буквальний підхід до тлумачення ДУ №62, залишаючи поза увагою сукупність дій сторін після 2022 року, допустив неправильне застосування статей 628, 629, 637, 651, 653 Цивільного кодексу України та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2025 у справі № 922/1778/24 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.
З огляду на викладене касаційна скарга Представництва подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, адже на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України.
Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження постанови у цій справі, беручи до уваги дату складання її повного тексту.
Щодо заяви Представництва про зупинення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі №914/2921/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У заяві про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень скаржник із посиланням на приписи статті 332 ГПК України зазначає, що відповідачем подано касаційну скаргу та просить зупинити виконання зазначених судових рішень на час розгляду касаційної скарги. Заяву обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд рішенням від 04.03.2026, яке апеляційний господарський суд постановою від 10.06.2026 залишив без змін, позов задовольнив; загальна сума, що підлягає примусовому виконанню на підставі оскаржуваних судових рішень, складає 109 880 606,56 грн; існує небезпека настання невідворотних наслідків для заявника у разі виконання рішення до розгляду касаційної скарги; примусове стягнення з Представництва суми у розмірі понад 109 млн грн до розгляду касаційної скарги по суті матиме для заявника катастрофічні наслідки, що фактично унеможливлять продовження виконання договору; заявник опиниться в процесі банкрутства, та ймовірне скасування Верховним Судом в майбутньому рішень судів попередніх інстанцій в цій справі, (у разі не зупинення їх виконання) вже не призведе до відновлення нормальної діяльності заявника, адже ним будуть вимушено порушені існуючі зобов`язання перед іншими контрагентами, а також, він буде змушений звільнити своїх фахівців; в свою чергу, без зупинення виконання оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій арешт банківських рахунків Представництва унеможливить: виплату заробітної плати працівникам, залученим до виконання зазначених об`єктів; оплату субпідрядникам, постачальникам будівельних матеріалів та техніки; здійснення поточних розрахунків за чинними господарськими договорами; наслідком стане фактичне зупинення робіт на державних об`єктах, що мають стратегічне транспортне та інфраструктурне значення; виконання рішення до розгляду касаційної скарги по суті може завдати заявнику невідворотної майнової шкоди; Представництво визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; арешт рахунків, який накладається одночасно із відкриттям виконавчого провадження, унеможливить виконання чинних державних контрактів та спричинить невідворотні наслідки для заявника, а також завдасть шкоди державним інтересам; шкода від примусового виконання оскаржуваного рішення до завершення касаційного перегляду значно перевищує негативні наслідки від відтермінування стягнення на час розгляду касаційної скарги.
Проаналізувавши чинне законодавство та доводи, наведені скаржником у заяві про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви з огляду на таке.
Повноваження суду стосовно зупинення виконання спірного судового рішення унормоване положеннями частини першої статті 332 та частиною четвертою статті 294 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 904/94/19, зазначено про те, що: «Заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали / не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин».
Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§43).
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, необхідно враховувати необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, перешкоди його виконанню, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.
Сумніви скаржника щодо дотримання попередніми судовими інстанціями норм права під час постановлення оскаржуваних судових рішень та можливе їх скасування покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскаржуваних рішень та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.
Сама собою незгода учасника судового процесу із судовими рішеннями не є достатньою підставою для зупинення їх виконання, оскільки правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.
Твердження про виконання рішення та процедуру примусового стягнення заборгованості, неправомірне стягнення значної суми коштів, яка оспорюється сторонами не є безумовною і достатньою підставою, яка засвідчує неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування, а тому не є очевидною / безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання оскаржуваного судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Верховний Суд під час розгляду доводів заявника наголошує, що ГПК України передбачає інструмент повернення виконання судового рішення, зокрема у статті 333 ГПК України унормовано питання про поворот виконання рішення, постанови у разі зміни або скасування судового рішення після його виконання.
Суд має право зупинити виконання судового рішення, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати своє клопотання належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх виконання у разі, якщо рішення буде скасовано.
Заява Представництва про зупинення виконання оскаржуваних рішень у цій справі зазначеному вище не відповідає та не доводить, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасоване, адже містить декларативні та абстрактні твердження щодо стягнення з Представництва суми понад 109 млн грн з посиланням на великий розмір та стягнення її матиме для заявника катастрофічні наслідки, що фактично унеможливлять продовження виконання договору, є припущенням, адже не надано доказів, які могли б свідчити про настання цих наслідків і їх незворотності, так само, що взагалі вже іде виконання, а, отже не свідчить про наявність підстав для застосування статті 332 ГПК України.
За таких обставин Суд враховує, що у заяві скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень не наведені аргументовано / обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання судових рішень, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
З огляду на викладене, зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення з урахуванням відсутності у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих та підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, у задоволенні заяви слід відмовити.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №914/2921/25, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 314 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкрити касаційне провадження у справі №914/2921/25 за касаційною скаргою ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAAT TICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого на території України діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 18 серпня 2026 року о 12:40 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.
3. Інші учасники справи мають право подати відзив на касаційну скаргу до 17 липня 2026 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами або паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
4. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. Суд роз`яснює, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду, враховуючи наявність у Суду технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції та/або з урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
5. Відмовити ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAAT TICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого на території України діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» у задоволенні заяви про зупинення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі №914/2921/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
6. Витребувати матеріали справи №914/2921/25 Господарського суду Львівської області за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України; 2) Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області; 3) Східного офісу Держаудитслужби в особі Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAAT TICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого на території України діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» про стягнення 109 032 766,56 грн.
7. Копії ухвали надіслати до Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов