РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
за результатами вирішення заяви про відвід
02 липня 2026 року Р і в н е №460/10297/26
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді У.М. Нор, розглянувши в письмовому провадженні письмову заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Т.О.Комшелюк у адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області
про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №460/10297/26 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою суду від 15.06.2026 (головуючий суддя Т.О.Комшелюк ) відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
01.07.2026 ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід головуючого судді Т.О.Комшелюк в порядку пункту 5 частини першої статті 36 КАС, частин першої-другої статті 39 КАС України.
Ухвалою суду (головуючий суддя Т.О.Комшелюк) від 01.07.2026 постановлено: визнати заяву про відвід судді Т.О. Комшелюк необґрунтованою та передати справу №460/10297/26 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами частини четвертої статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 заява про відвід в адміністративній справі №460/10297/26 передана на вирішення судді У.М. Нор.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Вирішуючи питання щодо порядку розгляду заяви про відвід, суд дійшов висновку про можливість її розгляду у порядку письмового провадження, оскільки підстав для розгляду заяви про відвід головуючого судді у судовому засіданні з повідомленням учасників справи не встановлено.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у порядку статті 229 КАС України.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про відвід, суд зазначає таке.
Заява про відвід головуючого судді Комшелюк Т.О. обґрунтована тим, що судове засідання у справі відбулось 29.06.2026 із 09:00 год, і під час судового засідання суддя своїми діями та поведінкою заперечила дію положень ч.1 ст.9 Конституції України, суддя повідомила, що у спорах адвокатів із органами адвокатського самоврядування не застосовуються норми міжнародного права, суддя не визнає міжнародне право, суддя не компетентна, суддя неспроможна забезпечити розгляд справи у відповідності до міжнародних стандартів правосуддя, суддя не визнає дію міжнародних договорів України, суддя не визнає Декларацію про державний суверенітет України розділом, Х якої визнано пріоритет норм міжнародного права над нормами внутрішньодержавного права, суддя не визнає волевиявлення народу України 01.12.1991, яким було затверджено Акт проголошення незалежності України схвалений Постановою Верховною Ради України від 24.08.1991 на здійснення Декларації про державний суверенітет України, сторона позивача на довіряє судді. У даному випадку сумніви сторони позивача зумовлені не незгодою з процесуальними рішеннями суду, а відкрито висловленою суддею правовою позицією, відповідно до якої міжнародне право не підлягає застосуванню у спорі між адвокатом та органом адвокатського самоврядування. Таке твердження прямо суперечить статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтям 3, 6 та 7 КАС України і свідчить про неправильне розуміння суддею фундаментальних засад функціонування правової системи України.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36, 37 КАС України.
За правилами частин першої та другої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме обставин щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.
Слід зазначити, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997) закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах «П`єрсак проти Бельгії», «Кіпріану проти Кіпру», «Грівз проти Сполученого Королівства»).
Суб`єктивна неупередженість (що втілює внутрішнє ставлення судді до справи) презюмується (адже ніхто точно не знає внутрішніх думок судді), але може бути спростована шляхом доведення реальних проявів зацікавленості судді або його явно прихильного чи явно негативного ставлення до однієї зі сторін у конкретній справі (вислів, виступ, наявність близьких відносин зі стороною, тощо).
Об`єктивна неупередженість судді - це сприйняття з позиції стороннього спостерігача того, чи дійсно суддя є неупередженим. До цього критерію відноситься, зокрема, попередня участь судді в провадженні в інших ролях, попередні службові зв`язки з однією зі сторін, тощо.
Обидва критерії застосовуються при заявлені й розгляді відводів. Розглядаючи заяви про відвід, суддя повинен дбати про забезпечення суспільної довіри до суду. Для цього необхідно переконатись, чи з точки зору стороннього спостерігача не виглядає, що суддя, якому заявлено відвід, не є неупередженим.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Згідно зі стандартами ЄСПЛ та національною доктриною, суб`єктивна неупередженість судді презюмується, доки не надано доказів протилежного. Твердження заявника про «явне сприяння» позивачці є суб`єктивною оцінкою сторони, яка не підкріплена фактами прямої чи опосередкованої особистої заінтересованості судді у результаті розгляду. Сумніви мають бути об`єктивно обґрунтованими, а не базуватися лише на побоюваннях зацікавленої особи.
При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі «Клейн та інші проти Нідерландів»).
Для відведення судді, в разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.
Разом з тим, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Також суд зазначає, шо твердження заявника про проведення судового засідання 29.06.2026 об 09:00 год щодо розгляду адміністративної справи № 460/10297/26 не відповідає дійсності, оскільки дану справу вирішено розглянути у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, що стверджується ухвалою суду від 15.06.2026.
Суд не встановив наявність обставин, вказаних пунктах 1-5 частини першої статті 36, статті 37 КАС України, що могли б стати підставою для відводу судді Комшелюк Т.О.
Крім того суд зазначає, що заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували будь-які обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.
Відтак, обставини, наведені заявником в заяві про відвід головуючого судді Комшелюк Т.О. у справі №460/10297/26, не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у безсторонності та незалежності суду, а тому не можуть бути підставою для відводу судді.
Жодних інших підстав для відводу судді Комшелюк Т.О., передбачених статтями 36, 37 КАС України, судом не встановлено.
З огляду на викладене, заява позивача про відвід головуючого судді Комшелюк Т.О. від розгляду справи №460/10297/26 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 12 ст. 40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Комшелюк Т.О. у адміністративній справі №460/10297/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя У.М. Нор