Справа № 466/5684/26
Провадження № 2-з/466/59/26
У Х В А Л А
«10» липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої - судді Глинської Д.Б.
при секретарі Садовській А.В.
розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Акімова Олена Олександрівна, про забезпечення позову у справі №466/5684/26 про перегляд за нововиявленими обставинами та скасування судового наказу від 25.06.2026, -
В С Т А Н О В И В :
02 липня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Акімова Олена Олександрівна, звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами та скасування судового наказу від 25 червня 2026 року у справі №466/5684/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
Разом із вказаною заявою від представника заявника надійшла заява про її забезпечення, в якій заявник просить зупинити стягнення на підставі судового наказу, виданого 25.06.2026 у цій справі, та заборонити вчиняти будь - які інші дії щодо стягнення аліментів.
Заява обґрунтована тим, що 25.06.2026 Шевченківським районним судом м. Львова було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
Заявник зазначає, що при видачі судового наказу судом не було враховано наявність спору про право, оскільки стягувачка ввела суд в оману та приховала факт існування відкритих справ в органах опіки та піклування щодо дітей. Крім того, на думку заявника, надані стягувачкою документи не є належними доказами та не підтверджують факт спільного проживання дітей разом із нею.
З огляду на те, що ним подано заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, з метою недопущення незаконного стягнення коштів та захисту його прав до ухвалення остаточного рішення у справі, просить вжити заходи забезпечення шляхом зупинення стягнення за судовим наказом від 25.06.2026 у справі № 466/5684/26, а також заборонити вчиняти будь-які дії щодо стягнення аліментів на підставі цього судового наказу.
У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України в судове засідання сторони не викликались.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Ознайомившись з поданою заявою, матеріалами справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п.4, п. 6 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У роз`ясненні, які дані в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних
вимог.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину, а також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Предметом розгляду даної справи є аліменти, які стягуються з заявника на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України
При цьому, суд звертає увагу на те, що стягнення коштів за оскаржуваним наказом здійснюється на забезпечення повсякденного утримання дітей, і тимчасове зупинення виконання судового наказу може негативно вплинути на забезпечення їхніх прав, передбачених ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства».
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, суд враховує обов`язок батьків щодо утримання дітей є абсолютним, а самі аліменти є власністю дитини. Захист процесуальних чи майнових прав одного з батьків (боржника) не може здійснюватися шляхом повного або часткового позбавлення дитини засобів до існування чи створення штучних перерв у її забезпеченні, оскільки потреби дитини є щоденними та мають задовольнятися безперервно ("тут і зараз"), незалежно від наявності між батьками будь-яких інших судових чи адміністративних спорів.
Вимоги заявника про забезпечення позову не є співмірними з заявленими вимогами та порушують права дітей на їх утримання.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Також слід зазначити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовий наказ є різновидом судового рішення, тож зупинення стягнення, що здійснюється на підставі судового наказу, є зупиненням виконання рішення суду.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Відтак, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 247, 258-260 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Акімова Олена Олександрівна, про забезпечення позову у справі №466/5684/26 про перегляд за нововиявленими обставинами та скасування судового наказу від 25.06.2026 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Д. Б. Глинська