Справа № 466/5684/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Львова
в складі: головуючої - судді Глинської Д.Б.
за участі секретаря с/з Молінської С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Акімова Олена Олександрівна, про перегляд за нововиявленими обставинами та скасування судового наказу від 25 червня 2026 року у справі №466/5684/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей,-
В С Т А Н О В И В :
29 червня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Акімова Олена Олександрівна, звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами та скасування судового наказу від 25 червня 2026 року у справі №466/5684/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
В обґрунтування заяви вказує на те, що на момент розгляду справи та видачі судового наказу між сторонами існував і продовжує існувати гострий спір про право, який стягувач навмисно приховала від суду, тим самим ввівши суд в оману щодо безспірності її вимог.
Зокрема, заявник зазначає, що діти зареєстровані разом із ним у його приватній квартирі у місті Львові та фактично перебувають на його повному фінансовому й побутовому утриманні. Окрім цього, на розгляді Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради наразі перебуває справа щодо визначення місця проживання дітей та усунення перешкод у спілкуванні з ними, що безпосередньо вказує на відсутність згоди між батьками.
Також заявник звертає увагу суду на наявність низки інших судових проваджень між сторонами, пов`язаних із оспорюванням Договору про виховання та утримання дітей від 2024 року та спробами стягнення аліментів, у яких раніше вже було відмовлено через наявність спору про право. Заявник наголошує, що наказне провадження передбачає виключно безспірність вимог, а тому за наявності глибокого конфлікту щодо місця проживання та утримання дітей видача судового наказу є неправомірною.
Відтак, просить скасувати судовий наказ від 25 червня 2026 року та скасувати вказаний наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 14 липня 2026 року відкрито провадження у справі про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
В судовому засіданні представник заявника (боржника) ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами підтримала у повному обсязі, просила її задовольнити та скасувати судовий наказ від 25 червня 2026 року.
Стягувач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні із заявою не погодились, просили відмовити у задоволенні вимог боржника про скасування судового наказу із підстав зазначених у письмовому запереченні.
Відповідно до ст. 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Заслухавши пояснення представника боржника ОСОБА_3 , стягувача ОСОБА_2 , представника стягувача ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 25 червня 2026 року Шевченківським районним судом м. Львова винесено судовий наказ № 466/5684/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину; стягнення аліментів проводити з моменту пред`явлення заяви 25 червня 2026 року до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Щодо норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, то обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов`язків і передбачений ч.2 ст.51 Конституції України, в якій зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Такий обов`язок також передбачений ст.180 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках і своїх повнолітніх дітей.
Отримання аліментів на дитину не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного. Чинним законодавством України передбачено декілька способів стягнення аліментів.
Виконання батьками обов`язку утримувати дитину може здійснюватися за домовленістю між ними. Так за домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні, в грошовій і (або) натуральній формі. Також батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч.2 ст.182 Сімейного Кодексу України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року №4 передбачено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Частиною 8 статті 170 ЦПК України передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів чотири і п`ять частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V, цього Кодексу.
Даний судовий наказ видано відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України, а тому його може бути переглянуто за нововиявленими обставинами.
Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46). процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
Боржник ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, посилається на те, що діти зареєстровані разом із ним у його квартирі у місті Львові та фактично перебувають на його повному фінансовому й побутовому утриманні; на розгляді Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради наразі перебуває справа щодо визначення місця проживання дітей та усунення перешкод у спілкуванні з ними, що безпосередньо вказує на відсутність згоди між батьками; на наявність низки інших судових проваджень між сторонами, пов`язаних із оспорюванням Договору про виховання та утримання дітей. На підтвердження зазначених обставин боржник ОСОБА_1 надав копію акта обстеження умов проживання від 07.07.2026, з якого вбачається, що діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають та зареєстровані разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, суд зазначає, що на даний момент відсутні будь-які судові рішення, які б набрали законної сили та встановлювали факт проживання дітей з батьком чи звільняли його від обов`язку сплачувати аліменти. Сам по собі факт перебування в судовому провадженні позовів боржника не звільняє його від обов`язку утримувати дітей, не зупиняє дію чинного судового наказу та не є юридичним фактом (обставиною) в розумінні статті 423 ЦПК України. Аліменти стягуються на утримання дітей, яке має бути безперервним.
Перебування на розгляді органів опіки та піклування заяви боржника про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та наявність інших спорів свідчать про існування між батьками тривалого конфлікту щодо виховання дітей, однак ці обставини не змінюють юридичного статусу дітей та не є підставою для скасування судового наказу.
Надані сторонами докази, зокрема акт обстеження умов проживання від 07.07.2026 та Акт оцінки потреб сім`ї/особи від липня 2026 року, лише відображають поточні побутові умови, оцінку потреб дітей та фіксують факт спілкування й проведення дозвілля батька з дітьми. Зазначені документи не є процесуальними рішеннями, які б юридично змінювали визначене місце проживання дітей чи звільняли ОСОБА_1 від виконання обов`язку зі сплати аліментів.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами (постанова Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 461/1229/20, провадження № 61-15179св20).
Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з`ясування обставин справи, раніше не був відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18, провадження № 12-7звг22).
Суд також враховує, що в своїй судовій практиці Верховний Суд вказує на те, що під ознаки нововиявлених обставин у справі про стягнення аліментів не підпадають наступні обставини: факт спільного проживання боржника зі стягувачем та їх дітьми на час подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів; факт утримання боржником сім`ї, у тому числі й факт перебування сторін у шлюбі; добровільне надання батьком допомоги та утримання дітей за його рахунок; перешкоджання дружиною у здійсненні ним батьківського обов`язку; наявність невирішеного спору між сторонами щодо місця проживання дітей та участі батьків у їх вихованні (справа №264/1739/18 рішення ВС від 18.12.2018, справа №359/3012/18 рішення ВС від 19.11.2018). В цьому випадку платник аліментів повинен ставити питання про зменшення розміру (припинення стягнення) аліментів та в деяких випадках - про стягнення безпідставно стягнених коштів (за аналогією з ч.2 ст.82 СК України).
Суд враховує, що аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі. Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов`язок батьків утримувати дитину.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку не заборонено законом та буде відповідатиме якнайкращому інтересу дітей.
У випадку незгоди з судовим наказом боржник вправі захистити своє право шляхом подачі позову про зменшення розміру аліментів (припинення стягнення, тощо) (частина 7 статті 170 ЦПК України), в межах розгляду якої доводитиме не співмірність стягнутого з нього розміру аліментів з витратами, які ОСОБА_2 несе на утримання малолітніх дітей.
Отже, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, передбачені ч. 2 ст. 423 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 170, 258, 259, 260, 423 - 425, 428, 429 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Акімова Олена Олександрівна, про перегляд за нововиявленими обставинами та скасування судового наказу від 25 червня 2026 року у справі №466/5684/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлений 13 серпня 2026 року.
Суддя Д. Б. Глинська