РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
за результатами вирішення заяви про відвід
14 липня 2026 року Р і в н е №460/10297/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - Карповича Андрія Петровича про відвід головуючого у адміністративній справі № 460/10297/26,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 460/10297/26 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
13.07.2026 (зареєстровано судом 14.07.2026) представник позивача ОСОБА_1 - Карпович Андрій Петрович подав до суду заяву повідомлення про порушення суддею закону (заява про злочин) в якому, звертаючись до Рівненського окружного адміністративного суду вимагає відвести суддю Рівненського окружного адміністративного суду Комшелюк Т.О. від розгляду справи № 460/10297/26. В обґрунтування заяви заявник вказує, що з 25.06.2026 суддя Комшелюк Т.О. особисто перебуває у конфліктних правовідносинах із позивачем ОСОБА_1 та її представником Карповичем А.П., оскільки звернулася до Генерального прокурора України із повідомленням, у якому назвала їхні дії «шантажем», приписала їм мету примусити суддю до ухвалення «зручного» рішення та заявила про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 376 КК України. Водночас ОСОБА_2 не заявила самовідвід та продовжує розгляд справи № 460/10297/26 щодо тих самих осіб, попередньо сформувавши та офіційно висловивши негативну оцінку їхніх дій, мотивів і процесуальної поведінки. За таких обставин подальша участь судді Комшелюк Т.О. у розгляді справи об`єктивно викликає обґрунтовані сумніви у її неупередженості та безсторонності, оскільки одна й та сама особа одночасно виступає суддею у справі та заявником про нібито вчинені учасниками цієї справи протиправні дії безпосередньо щодо неї. Зазначені обставини прямо суперечать вимогам статей 2, 10, 14, 15 Кодексу суддівської етики щодо уникнення конфлікту інтересів, безстороннього здійснення правосуддя та недопущення поведінки, яка створює враження упередженого ставлення до учасників справи, і є самостійною підставою для відводу судді як обставини, що викликають сумнів у її неупередженості або об`єктивності. З підстав умисного введення Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора в оману, завідомо неправдивого повідомлення про «втручання у діяльність судді під час здійснення правосуддя», залякування та тиску на позивача ОСОБА_1 та представника Карповича А.П., з підстав реального конфлікту інтересів, відвести суддю Рівненського окружного адміністративного суду Комшелюк Тамару Оруджалієвну від розгляду справи № 460/10297/26.
Оскільки заява із такими вимогами заявлена в адміністративній справі № 460/10297/26, суд розцінює її як, зокрема, заяву про відвід головуючого у зазначеній справі.
Розглянувши подану заяву, суд враховує наступне.
Підстави для відводу судді визначені нормами статей 36 та 37 КАС України.
За правилами частини першої статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 КАС України).
Отже, підстави для відводу, у тому числі самовідводу судді, можна умовно поділити на безумовні - ті, що чітко визначені законом, й оціночні - які вимагають оцінки.
Так, безумовними є наступні підстави: 1) якщо суддя брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо суддя є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 3) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу; 4) підстави, встановлені статтею 37 КАС України. Наявність цих юридичних фактів достатньо для того, щоб суддя був відведений.
До оціночних підстав належать такі підстави, як: 1) якщо суддя прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 2) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
При цьому, підстава щодо прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи дозволяє особам, які беруть участь у справі, у разі наявності у них доказів можливої заінтересованості судді у вирішенні справи, заявляти відвід судді.
Тобто, в даному випадку особа, яка заявляє відвід судді із вказаної підстави, повинна навести конкретні факти такої заінтересованості судді та підтвердити їх відповідними доказами, що дають підставу для застосування даної норми.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997) закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах «П`єрсак проти Бельгії», «Кіпріану проти Кіпру», «Грівз проти Сполученого Королівства»).
Щодо суб`єктивного критерію, то він полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Проте презюмується особиста неупередженість.
Щодо об`єктивного критерію, то необхідно визначити поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді.
При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі «Клейн та інші проти Нідерландів»).
Для відведення судді, в разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.
Щодо посилань заявника на те, що з 25.06.2026 суддя Комшелюк Т.О. особисто перебуває у конфліктних правовідносинах із позивачем та її представником, оскільки звернулася до Генерального прокурора України із повідомленням, у якому назвала їхні дії «шантажем», приписала їм мету примусити суддю до ухвалення «зручного» рішення та заявила про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 376 КК України, при цьому не заявила самовідвід та продовжує розгляд справи № 460/10297/26 щодо тих самих осіб, попередньо сформувавши та офіційно висловивши негативну оцінку їхніх дій, мотивів і процесуальної поведінки, то суд зауважує наступне.
Подання суддею повідомлення про втручання в її діяльність до Вищої ради правосуддя (ВРП) та Генерального прокурора саме по собі не є безумовною підставою для відводу чи самовідводу.
Суд стверджує, що він зобов`язаний звернутися з таким повідомленням відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Ради суддів України № 34 від 08.06.2017 зі змінами, внесеними рішенням Ради суддів України № 13 від 01.03.2019, і це є способом захисту незалежності правосуддя, а не проявом упередженості.
Тобто звернення, зокрема і до Генерального прокурора, є реалізацією процесуального обов`язку судді, а не його особистою ініціативою чи приватною помстою, позаяк виконання суддею вимог закону щодо повідомлення про тиск не порушує об`єктивного критерію неупередженості.
За наведеного суд зазначає, що наведені у заяві про відвід головуючого судді обставини, не свідчать та не можуть свідчити про наявність підстав для відводу (за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді), тому заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 36-40, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - Карповича Андрія Петровича про відвід головуючого судді в адміністративній справі № 460/10297/26 визнати необґрунтованою.
Передати адміністративну справу № 460/10297/26 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Т.О. Комшелюк