РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
за результатами вирішення заяви про відвід
17 липня 2026 року Р і в н е №460/10297/26
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Максимчука О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відвід судді Комшелюк Т.О. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду (далі -суд) перебуває адміністративна справа №460/10297/26 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою від 15.06.2026 суд у складі судді Комшелюк Т.О. відкрив провадження у справі та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача Карпович Андрій Петрович (далі - заявник) подав у цій справі до суду «заяву - повідомлення про порушення суддею закону (заява про злочин)» від 13.07.2026, яка зареєстрована судом 14.07.2026 за вхідним №58082/26. У вказаній заяві заявник серед іншого, звертаючись до Рівненського окружного адміністративного суду, вимагає відвести суддю Рівненського окружного адміністративного суду Комшелюк Т.О. від розгляду справи №460/10297/26.
Ухвалою суду у складі судді Комшелюк Т.О. від 14.07.2026 визнано вказану заяву про відвід головуючого судді в адміністративній справі №460/10297/26 необґрунтованою та передано справу №460/10297/26 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 вказану заяву про відвід головуючого судді в адміністративній справі №460/10297/26 передано для вирішення судді Рівненського окружного адміністративного суду Максимчуку О.О.
Згідно з приписами частини 8 статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Водночас, приписами частини 12 статті 40 КАС України передбачено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
15.07.2026 заявник подав до суду заяву, яка зареєстрована судом 16.07.2026, у якій вимагає ухвалити судове рішення про участь позивача Криворучко Лариси Сергіївни, представника Карповича Андрія Петровича в усіх судових засіданнях в судовій справі №460/10297/26 щодо розгляду заяви про відвід в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів через зареєстрований Криворучко Л.С., Карповича А,П. Електронний кабінет в ЕСІТС у підсистемі «Відеоконференцзв`язок» (ВКЗ), та повідомляти про дату і час судового засідання не менше чим за три дні до кожного судового засідання у справі.
Однак, враховуючи приписи частини 8 статті 40 КАС України, згідно якими суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, суд не вбачає наявності підстав для вирішення вказаної заяви про відвід судді Комшелюк Т.О. у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та вважає за можливе розглянути вказану заяву про відвід в порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у порядку статті 229 КАС України.
Обґрунтовуючи свою заяву про відвід судді Комшелюк Т.О. від розгляду справи №460/10297/26 представник позивача Карпович А.П. зазначає про те, що із 25.06.2026 суддя Комшелюк Т.О. особисто перебуває у конфліктних правовідносинах із позивачем ОСОБА_1 та її представником Карповичем А.П., оскільки звернулася до Генерального прокурора України із повідомленням, у якому назвала їхні дії «шантажем», приписала їм мету примусити суддю до ухвалення «зручного» рішення та заявила про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 376 КК України. Водночас ОСОБА_2 не заявила самовідвід та продовжує розгляд справи №460/10297/26 щодо тих самих осіб, попередньо сформувавши та офіційно висловивши негативну оцінку їхніх дій, мотивів і процесуальної поведінки. За таких обставин подальша участь судді Комшелюк Т.О. у розгляді справи об`єктивно викликає обґрунтовані сумніви у її неупередженості та безсторонності, оскільки одна й та сама особа одночасно виступає суддею у справі та заявником про нібито вчинені учасниками цієї справи протиправні дії безпосередньо щодо неї. Зазначені обставини прямо суперечать вимогам статей 2, 10, 14, 15 Кодексу суддівської етики щодо уникнення конфлікту інтересів, безстороннього здійснення правосуддя та недопущення поведінки, яка створює враження упередженого ставлення до учасників справи, і є самостійною підставою для відводу судді як обставини, що викликають сумнів у її неупередженості або об`єктивності. А тому з підстав умисного введення Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора в оману, завідомо неправдивого повідомлення про «втручання у діяльність судді під час здійснення правосуддя», залякування та тиску на позивача ОСОБА_1 та представника Карповича А.П., з підстав реального конфлікту інтересів, відвести суддю Рівненського окружного адміністративного суду Комшелюк Тамару Оруджаліївну від розгляду справи №460/10297/26.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість вказаної заяви про відвід суд зазначає, що підстави для відводу судді встановлені статтями 36, 37 КАС України.
За правилами частин 1 та 2 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме - обставин щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Водночас не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Жодна норма національного закону не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість (безсторонність) судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості необхідно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не виключно, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Згідно зі стандартами ЄСПЛ та національною доктриною, суб`єктивна неупередженість судді презюмується, доки не надано доказів протилежного. При цьому, сумніви мають бути об`єктивно обґрунтованими, а не базуватися лише на побоюваннях зацікавленої особи.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко та Мартиненко проти України" у пунктах 66, 67 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі "Клейн та інші проти Нідерландів").
Для відведення судді, в разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді. Разом з тим, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Водночас, поняття потенційного конфлікту інтересів, включає в себе поняття неупередженості та об`єктивності при вчиненні чи невчиненні певних дій під час виконання повноважень. При цьому, поняття потенційного конфлікту інтересів значно ширше і потребує з`ясування інших ознак, а саме наявності у особи приватного інтересу. Потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів має три елементи.
Перший елемент це наявність у посадової особи повноважень, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу. Другий елемент це наявність у такої особи приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження. І третій елемент це ризик впливу приватного інтересу посадової особи на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов`язків та повноважень в майбутньому. При цьому, всі три елементи повинні бути доведені, а не ґрунтуватися на припущеннях. Зокрема, стверджуючи про приватний інтерес необхідно зазначити, в чому він проявляється чи може бути проявлений.
Отже, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії посадовою особою в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів першочерговим слід встановити наявність обов`язкової сукупності таких обставин, як: 1) наявність у особи факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими повноваженнями особи із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення.
Водночас, факт наявності реального конфлікту інтересів у посадової особи під час здійснення нею своїх повноважень повинен бути доведений належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Більш того, при вирішенні питання щодо наявності приватного інтересу у сфері службових повноважень як складової конфлікту інтересів слід у кожному випадку враховувати конкретні обставини, відносини та зв`язки особи, обсяг її службових повноважень під час вчинення дій чи прийняття відповідного рішення.
Однак, звертаючись із заявою про відвід судді Комшелюк Т.О. від розгляду справи №460/10297/26, представник позивача Карпович А.П. не надав належних та допустимим доказів того, що суддя Комшелюк Т.О. має приватний інтерес (особисту заінтересованість) в результаті розгляду цієї справи.
З приводу поклилання заявника як на підставу для відводу судді Комшелюк Т.О. на подання нею до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора повідомлень про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, то суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до прямого припису пункту 9 частини 7 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора впродовж п`яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.
Водночас, вчинення суддею законних дій щодо подання повідомлення про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя не можуть бути підставою для відводу судді в розумінні вимог ст. 36 КАС України, оскільки такі вчиненні на виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зазначені в заяві про відвід обставини, ґрунтуються на довільному трактуванні заявником фактичних обставин, носять загальний, невизначений характер з міркуваннями (висловленням оціночного ставлення) заявника до певних подій або осіб, через що не можуть розцінюватися як достатні підстави для задоволення заяви про відвід. Водночас, наведені заявником підстави відводу ґрунтуються на припущеннях та особистих судженнях, мають суб`єктивний характер, оскільки жодного об`єктивного прикладу вчинення суддею саме дій, які б свідчили про її упередженість чи ставили під сумнів безсторонність судді, не наведено.
Обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву про відвід, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості, об`єктивності та незаінтересованості в результаті розгляду справи суддею, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», яким керується Європейський суд з прав людини.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про те, що заява представника позивача про відвід судді Комшелюк Т.О. від розгляду справи №460/10297/26 та наведені в її обґрунтування обставини і аргументи не містять підтверджених належними та допустимими доказами даних, які б викликали сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Комшелюк Т.О. та вказували на її заінтересованість в результатах розгляду справи №460/10297/26 під час здійснення правосуддя.
Відтак, обставини, наведені заявником у заяві про відвід головуючого судді у справі №460/10297/26, не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у безсторонності та незалежності судді Комшелюк Т.О. при розгляді цієї справи, а тому не можуть бути підставою для її відводу від розгляду справи №460/10297/26. Водночас, жодних інших підстав для відводу судді Комшелюк Т.О. від розгляду справи №460/10297/26 , передбачених статтями 36, 37 КАС України, суд не встановив. А тому заява представника ОСОБА_1 - Карповича А.П. про відвід головуючого судді Комшелюк Т.О. від розгляду справи №460/10297/26 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36 - 40, 248, 256 КАС України,
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Карповича Андрія Петровича про відвід судді Комшелюк Т.О. у адміністративній справі №460/10297/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК