Ухвала № 140499215 у справі № 297/2639/25 від 12.10.2026

УХВАЛА

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 297/2639/25

провадження № 61-12064ск26

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді

Верховного Суду Литвиненко Ірини Вікторівни від участі у розгляді справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал Карпатвіз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 боргу

за водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2025 року Берегівським районним судом Закарпатської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Водоканал Карпатвіз» заборгованість за водопостачання та водовідведення у сумі

7 447,34 грн та судовий збір у розмірі 302,80, що був сплачений заявником

при зверненні із заявою до суду.

26 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу від 19 серпня 2025 року, яка обґрунтована тим, що при виданні судового наказу порушено його права, оскільки між сторонами існує спір.

Берегівський районний суд Закарпатської області ухвалою від 29 грудня

2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу залишив

без розгляду.

Берегівський районний суд Закарпатської області ухвалою ід 12 січня

2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу залишив

без розгляду.

19 січня 2026 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу від 19 серпня 2025 року.

Берегівський районний суд Закарпатської області від 20 січня

2026 року заяву ОСОБА_3 про скасування судового наказу повернув

без розгляду.

23 січня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2025 року.

03 лютого 2026 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2026 року

про повернення заяви про скасування судового наказу без розгляду.

Також 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою

про скасування судового наказу від 19 серпня 2025 року.

Берегівський районний суд Закарпатської області ухвалою від 06 лютого

2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 19 серпня 2025 року повернув ОСОБА_1 без розгляду.

Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області

від 29 грудня 2025 року про повернення заяви про скасування судового наказу

без розгляду, повернув особі, яка її подала.

Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 13 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області

від 12 січня 2026 року про повернення заяви про скасування судового наказу

без розгляду, повернув особі, яка її подала.

Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 13 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області

від 20 січня 2026 року про повернення заяви про скасування судового наказу

без розгляду, повернув особі, яка її подала.

Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 13 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області

від 10 листопада 2025 року про повернення заяви про скасування судового наказу без розгляду, повернув особі, яка її подала.

Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 13 лютого 2026 року відмовив

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення його до справи третьою особою на стороні боржника. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на судовий наказ Берегівського районного суду Закарпатської областівід 19 серпня 2025 року, повернув особі, яка її подала.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2026 року про повернення заяви

про скасування судового наказу без розгляду.

Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області

від 06 лютого 2026 року про повернення заяви про скасування судового наказу

без розгляду, повернув особі, яка її подала.

Берегівський районний суд Закарпатської області ухвалою від 23 лютого

2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 19 серпня 2025 року повернув заявнику без розгляду.

16 вересня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу від 29 грудня 2025 року та ухвалу від 12 лютого 2026 року у зазначеній справі.

Верховний Суд ухвалою від 02 жовтня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав заявнику строк для усунення її недоліків.

Заявнику роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог вказаної ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.

08 жовтня 2026 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відвід судді Литвиненко І. В. від участі у розгляді справи

№ 297/2639/25 (провадження № 61-12064ск26).

Клопотання про відвід судді Литвиненко І. В. мотивоване тим, що, залишаючи його касаційну скаргу без руху, суддя фактично висловила свою майбутню позицію ще до вивчення та розгляду матеріалів по суті або діє упереджено до третьої особи - боржника. Також вважає, що суддя повністю проігнорувала та не дослідила його клопотання та аргументи щодо неможливості сплати судового збору.

З огляду на вказане ОСОБА_1 вважає, що суддя Литвиненко І. В. не може брати участь у розгляді справи, оскільки, на його переконання, заінтересована

у результаті розгляду справи, що, в свою чергу, викликає у заявника сумніви щодо об`єктивної безсторонності судді під час розгляду справи.

Розглянувши клопотання Покурбанича Р. Ф., Верховний Суд вважає заявлений відвід необґрунтованим.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини,

що викликають сумнів в неупередженості або необ`єктивності судді.

Наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно

до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність

у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів,

чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя

був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але

не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони

з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).

Відповідно до статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи

в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження

у справі.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого

в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції,

а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення

у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання

про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява

про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить

до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України

(далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)

як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52,

від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно

до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним

та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя Литвиненко І. В. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки

не з`являться докази на користь протилежного.

За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Доводи заяви про відвід судді Верховного Суду Литвиненко І. В. по своїй суті зводяться до незгоди ОСОБА_1 із прийнятим суддею процесуальним рішенням в рамках вирішення питання про відкриття касаційного провадження

у справі, що стало наслідком залишення касаційної скарги без руху із наданням строку для усунення недоліків касаційної скарги, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.

Верховний Суд також звертає увагу заявника на те, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді

від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді (аналогічний висновок див., зокрема, в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року у справі

№ 760/13291/20, від 16 квітня 2024 року у справі № 235/1298/20, Верховного Суду

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

від 27 лютого 2024 року у справі № 216/5160/22, від 20 березня 2024 року у справі № 216/4601/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 761/6087/22

та від 24 квітня 2024 року у справі № 444/948/21).

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді

від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід

судді-доповідачеві Литвиненко І. В., тому відповідно до частини третьої

статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Литвиненко Ірини Вікторівни від участі у розгляді справи за заявою Товариства

з обмеженою відповідальністю «Водоканал Карпатвіз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 боргу за водопостачання

та водовідведення, визнати необґрунтованою.

Заяву про відвід судді-доповідача Литвиненко І. В. передати судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою

статті 33 ЦПК України.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання

та оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко