УХВАЛА
10 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 760/10908/13
провадження № 61-11226ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянув заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , про відвід суддів Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А. та Краснощокова Є. В. у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступниками якої є: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краковецької Алли Миколаївни, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності нерухомого майна, ОСОБА_6 , Державної податкової інспекції Солом`янського району м. Києва Міністерства доходів і зборів України, третя особа: Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації, відновлення прав власника, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , наухвалу Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2013 року ОСОБА_3 , правонаступниками якої є ОСОБА_1 ,
ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краковецької А. М., Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності нерухомого майна, ОСОБА_6 , Державної податкової інспекції Солом`янського району м. Києва Міністерства доходів і зборів Українипро визнання договору дарування квартири недійсним, скасування державної реєстрації та відновлення прав власника квартири.
Судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово вирішувалися різні процесуальні питання в ході судового розгляду справи.
Зокрема, ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2015 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 березня 2024 року провадження у справі було зупинено до вступу у справі правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (правонаступник позивача)
та правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 (відповідач).
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року залучено до участі у розгляді справи ОСОБА_1 в якості правонаступника
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 як правонаступника ОСОБА_5 .
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Горбового В. А., про закриття провадження у справі задоволено частково. Позов у частині заявлених вимог ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , до ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_6 , про визнання договору дарування недійсним закрито. В іншій частині клопотання відмовлено, позов в іншій частині заявлених вимог вирішено продовжити слухати по суті.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , залишено без задоволення.
Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11 березня 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року залишено без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року залишено без змін.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката Горбового В. А., на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року залишено без задоволення.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року залишено без змін.
22 липня 2026 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про виправлення описки в ухвалі Київського апеляційного суду від 28 квітня 2015 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року заяву ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Київського апеляційного суду від 28 квітня 2015 року задоволено.
Виправлено описку та вірно зазначено номер апеляційного провадження в ухвалі Київського апеляційного суду від 28 квітня 2015 року, а саме: «№ 22-ц/824/33/2015».
24 серпня 2026 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 23липня 2026 року у справі № 760/10908/13-ц.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 серпня 2026 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Пархоменку П. І. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Гудиму Д. А., Краснощокова Є. В.
31 серпня 2026 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала заяву про відвід суддів Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А. та Краснощокова Є. В., яку було передано судді Пархоменку П. І. 07 вересня 2026 року.
02 вересня 2026 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про відвід суддів Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А. та Краснощокова Є. В., яку було передано судді Пархоменку П. І. 07 вересня 2026 року.
07 вересня 2026 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про відвід суддів Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А. та Краснощокова Є. В., яку було передано судді Пархоменку П. І. 08 вересня 2026 року.
Заяви мотивовані тим, що вказані судді Верховного Суду з огляду на постановлені щодо ОСОБА_3 рішення зобов`язані взяти відвід. Суддя Пархоменко П. І. з 01 вересня 2026 року по 03 вересня 2026 року перебував у відрядженні. Судом надано неправдиві відомості щодо руху її справи та номера провадження. Частина суддів є нелегітимними при оцінці постановлених ними судових рішень «Іменем України».Зазначає, що колегія суддів не проводить судові засідання в період з 01 вересня 2026 року по 03 вересня 2026 року та висловлює сумніви у справедливому вирішенні касаційної скарги вказаними суддями Верховного Суду.
Суддя Краснощоков Є. В. постановив ухвалу про повернення касаційної скарги, що є маніпуляцією.
Суддя Гудима Д. А. фактично захистив суддів України, які судовими рішеннями «Іменем України» узаконили шахрайство у великих розмірах.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2026 року заявлені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відводи суддям Верховного Суду Пархоменку П. І., Гудимі Д. А. та Краснощоков у Є. В. визнано необґрунтованими та передано для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
10 вересня 2026 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяв про відвід суддів Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А. та Краснощокова Є. В. призначено суддю-доповідача Петрова Є. В.
Перевіривши доводи заяви про відвід суддів вважаю, що відсутні підстави для задоволення заяви.
ЦПК України чітко передбачає підстави відводу судді.
У частині першій статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5)є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно зі статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.
Цивільним процесуальним законом визначені підстави відводу судді, одними з яких є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.
Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).
Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.
Щодо суб`єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що колегія суддів Верховного Суду в складі суддів: Пархоменка П. І., Гудими Д. А. та Краснощокова Є. В. виявили особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості суддів діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Таких доказів заявником не надано.
Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не навела жодних обставин, які б свідчили про упередженість суддів Пархоменка П. І., Гудими Д. А. та Краснощокова Є. В. під час розгляду справи № 760/10908/13-ц, а її припущення про можливі мотиви та дії як колегії суддів так і окремого судді колегії не можуть бути підставою для відводу суддів, оскільки не підтверджують наявність об`єктивних сумнівів у їх неупередженості й не підтверджені жодними належними доказами.
При цьому необхідно зазначити про те, що зі змісту поданих заяв вбачається, що доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, про відвід суддів Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А. та Краснощокова Є. В. по своїй суті зводяться до незгоди із постановленими судовими рішеннями, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.
Також заяви містять незгоду із судовими рішеннями та діями суддів першої та апеляційної інстанції, що не може бути підставою для відводу суддів Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А. та Краснощокова Є. В.
Отже, перевіривши доводи заяв про відвід колегії суддів Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А. та Краснощокова Є. В. суд дійшов висновку, що такі доводи носять характер непідтверджених припущень, які не знайшли свого об`єктивного обґрунтування та розумного пояснення, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом.
Також слід зазначити про те, що визначення судді-доповідача і складу суду здійснюється відповідно до вимог статті 33 ЦПК України.
Зокрема, частиною першою статті 33 ЦПК України передбачено, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.
Оскільки обставини, на які посилається представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 як на підставу для відводу суддів, не дають підстав для обґрунтованого сумніву у неупередженості та об`єктивності суддів при розгляді цієї справи, вважаю, що заяви про відвід від участі у розгляді справи суддів Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А. та Краснощокова Є. В. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
У такому висновку Верховний Суд керується тим, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , про відвід суддів Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А. та Краснощокова Є. В. у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступниками якої є: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краковецької Алли Миколаївни, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності нерухомого майна, ОСОБА_6 , Державної податкової інспекції Солом`янського району м. Києва Міністерства доходів і зборів України, третя особа: Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації, відновлення прав власника, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров