УХВАЛА
10 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 380/5949/25
адміністративне провадження № К/990/40815/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2026 у справі №380/5949/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, військової частини НОМЕР_1 , в якому просив (дослівно):
- надати судовий захист правам, свободам та інтересам позивача у взаємовідносинах з ГУ ПФУ у Львівській області шляхом визнання протиправним рішення відповідача, що породило його протиправну бездіяльність, та зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 15.05.2024 та провести її виплату у встановленому законом порядку і строки;
- надати судовий захист правам, свободам та інтересам позивача у взаємовідносинах з в/ч НОМЕР_1 шляхом визнання протиправним рішення відповідача, що породило його протиправну бездіяльність, та зобов`язання відповідача невідкладно направити до ГУ ПФУ у Львівській області документи з персональними даними ОСОБА_1 , розробником, володільцем та розпорядником яких є військова частина, та які є необхідними для призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 апеляційну скаргу задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 380/5949/25 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.01.2025 до ГУ ПФУ у Львівській області про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статтей 12, 13, 48-50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2025 про призначення пенсії з врахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
16.06.2026 позивачем подано заяву про встановлення судового контролю та подання звіту про виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №380/5949/25, яка була передана на розгляд судді Хомі О.П. після виходу із відпустки 22.06.2026.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та подання звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №380/5949/25
29.06.2026 позивачем подано заяву про відвід головуючої судді Хоми О.П., визначеної для розгляду заяви про встановлення судового контролю.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді при розгляді заяви про встановлення судового контролю у справі №380/5949/25 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підстав пункту 1 частини 1 статті 299 КАС України.
31.08.2026 Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2026, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду її по суті.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Звертаючись із касаційною скаргою до Верховного Суду, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції, фактично, відмовив ОСОБА_1 у надані судового захисту його конвенційному праву на свободу від поводження, що принижує людську гідність, що суперечить меті, яка спонукала державу Україна взяти на себе зобов`язання за Європейською конвенцією з прав людини, що у свою чергу, свідчить про невідповідність оскаржуваного позивачем судового рішення принципам верховенства права.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2026, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч.3 ст.293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, тому ухвала з питань відводу не підлягає оскарженню окремо від рішення по суті спору.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає окремому оскарженню.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження вірно застосував положення статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до вищевикладеного, керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2026 у справі №380/5949/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді Н.В. Шевцова
Л.В. Тацій