ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
05 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 380/5949/25 пров. № А/857/45643/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Кушнір В. О.
суддів - Ільчишин Н. В.
Носа С. П.
розглянувши клопотання представника позивача Касандяка В.В. у справі №380/5949/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Восьмого апеляційного суду знаходиться апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року про залишення заяви, поданої в порядку ст.383 КАС України, без задоволення.
В апеляційній скарзі та у клопотанні від 14 вересня 2026 року представник позивача Касандяк В.В. заявив наступні клопотання:
- про призначення адміністративної справи №380/5949/25 до апеляційного розгляду у судовому засіданні з викликом учасників судового провадження, у який вирішити питання про надання позивачеві та його представнику можливості приймати участь у судових засіданнях призначених судом апеляційної інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів
- про витребування у ГУ ПФУ Львів письмових пояснень з вичерпними відповідями на наступні запитання: а) які саме із порушених прав та законних інтересів ОСОБА_1 , на захист яких ухвалено постанову ВААС від 9.06.2026, ГУ ПФУ Львів вдалося ефективно поновити шляхом прийняття рішення, що викладене у листі від 18.06.2026 вих. №29260/7, зокрема, про відмову позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років; б) які саме обставини змусили ГУ ПФУ Львів утриматися від офіційного (тобто на підставі приписів зазначених у ст.16, 48 Закону України "Про адміністративну процедуру" і в порядку реалізації повноважень передбачених у п.6 Положення №28-1, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року) з`ясування відомостей, що необхідні для обрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , розробником, а відтак, володільцем яких є в/ч НОМЕР_1 НГУ, б) якої саме шкоди публічному інтересові вдалося запобігти ГУ ПФУ Львів у правовідносинах із ОСОБА_1 шляхом обмеження останнього у реалізації права (легітимного очікування) на одержання пенсійних виплат, з наступного дня після виключення його із списків особового складу в/ч НОМЕР_1 НГУ;
- про виклик у судове засідання службової особи, яка, на час прийняття рішення, що викладене у листі від 18.06.2026 вих.№29260/7, виконувала обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області для надання суду особистих пояснень з приводу виконання, очолюваної нею державною установою, рішення суду апеляційної інстанції, що викладене у постанову ВААС від 9.06.2026 у справі № 380/5949/25.
Дослідивши клопотання та матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені клопотання не підлягають задоволенню з наступних причин.
Щодо заявленого клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції суд зауважує наступне.
Згідно із статтею 310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Відповідно до положень статті 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною першою статті 312 КАС України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції розглядав справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), відтак в ухвалі про відкриття апеляційного провадження суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Апеляційний суд зауважує, що зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін, відповідач не вказує встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та у зв`язку з чим необхідно проводити судове засідання.
Суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності, і характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Отже в задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи за його участю необхідно відмовити.
Щодо клопотання про витребування у ГУ ПФУ Львів письмових пояснень з вичерпними відповідями на запитання суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
У галузі дії принципу офіційності адміністративний суд зобов`язаний дослідити за власною ініціативою важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучити їх до провадження та встановити їх правдивість. Таким чином, адміністративний суд поряд з активністю сторін у доведенні їх тверджень бере на себе ініціативу під час розгляду адміністративної справи.
Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі «змушує» адміністративний суд долучатися до процесу доказування в адміністративній справі.
Натомість, якщо в силу певних обставин доказів не надано, суд, застосовуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи, повинен перевірити достовірність висновків.
Частиною 3 статті 242 КАС України установлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 72 Кодексу).
Згідно частин 2, 3 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Вимоги до клопотання про витребування доказів встановлені частиною 2 статті 80 КАС України, за якими у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
При цьому, основним критерієм для необхідності витребування доказів є важливість та необхідність відповідного доказу для правильного вирішення справи.
У сукупності вищенаведеного колегія суддів зазначає, що письмові пояснення працівника пенсійного органу з вичерпними відповідями на поставлені запитання про витребування яких просить останній, самі по собі не входять до засобів доказування. Іншими словами, такі пояснення не вміщують у собі інформацію, якою підтверджуються або спростовуються обставини виконання рішення суду у цій справі та у обсязі спірних правовідносин, котрі склалися у цій справі.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи достатньо тих доказів, які надані сторонами в межах перегляду законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, необхідності у витребуванні будь-яких інших додаткових доказів немає.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (частина 3 статті 80 Кодексу).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.
Щодо клопотання в частині виклику у судове засідання службової особи, яка, на час прийняття рішення, що викладене у листі від 18.06.2026 вих.№29260/7, виконувала обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області для надання суду особистих пояснень з приводу виконання, очолюваної нею державною установою, рішення суду апеляційної інстанції, що викладене у постанові ВААС від 9.06.2026, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 65 КАС України встановлено, що як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.
Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.
Статтею 91 КАС України визначено, що показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
Відтак, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що показання свідків є одним із засобів доказування, на підставі яких можливо встановити обставини, що мають значення для справи.
Поруч із цим, для вирішення питання щодо наявності підстав для виклику до суду свідків необхідним є встановлення доцільності вчинення такої процесуальної дії з точки зору: чи можуть особи (свідки) повідомити суду про відомі їм обставини, які мають значення для справи; чи будуть показання свідків достатніми доказами, які у своїй сукупності дадуть змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять саме до предмета доказування (стаття 76 КАС України).
Так, як на підставу для виклику свідка, позивач вказує, що вказана особа зможе надати пояснення з приводу виконання, очолюваної нею державною установою, рішення суду апеляційної інстанції, що викладене у постанові ВААС від 9.06.2026.
Разом з тим, позивач не наводить обґрунтованих мотивів, аргументів та міркувань, які б свідчили, що вказана особа може повідомити конкретні, достовірні відомості саме щодо юридичних фактів чи подій, з якими пов`язано/обумовлено прийняття відповідачем рішення від 18.06.2026 вих. №29260/7.
Враховуючи наведені обставини колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача про виклик до суду особи, яка виконувала обов`язки начальника Головного управління ПФУ у Львівській області.
Керуючись статтями 248, 306, 308 КАС України, суд, -
У х в а л и в:
У задоволенні клопотань представника позивача Касандяка В.В. про витребування доказів, виклик свідка та розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. О. Кушнір
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос