ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
17 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/5949/25 пров. № А/857/45643/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Валюха В.М.,
суддів Калмикової Ю.О., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Касандяка Володимира Васильовича про відвід судді у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №380/5949/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача Касандяк В.В. подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 у справі №380/5949/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії.
В поданій апеляційній скарзі позивач просив:
- визнати протиправною і скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області, про відмову позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років, прийнятого відповідачем у справі №380/5949/25 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026;
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області про відмову позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років, прийнятого відповідачем у справі №380/5949/25 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026;
- постановити окрему ухвалу про порушення службовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області норм матеріального права, що передбачені у статтях 16, 48 Закону України "Про адміністративну процедуру" та статтях 12, 13, 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", статтях 6, 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яку направити начальнику Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону;
- в окремій ухвалі навести конкретні вказівки начальнику Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області щодо порядку і способу відновлення порушених прав та законних інтересів ОСОБА_1 , на захист яких Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалено рішення, що викладене у постанові від 09.06.2026 у справі №380/5949/25;
- в окремій ухвалі зобов`язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області провести службове розслідування з метою встановлення та притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, винних у порушені прав та законних інтересів ОСОБА_1 на захист яких Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову від 09.06.2026 у справі №380/5949/25;
- в окремій ухвалі встановити начальнику Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області 10-ти денний строк для подання Восьмому апеляційному адміністративному суду відповіді про виконання вказівок суду та 30-ти денний строк про результати службового розслідування.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 про залишення заяви без задоволення у справі №380/5949/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії. Призначено справу №380/5949/25 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
14.09.2026 до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача Касандяка В.В. про відвід судді Кушнір В.О.
Заявник обґрунтовує її процесуальною поведінкою судді-доповідача Кушнір В.О. під час підготовки справи до апеляційного розгляду. Зазначає, що в апеляційній скарзі ним було заявлено низку процесуальних клопотань, зокрема про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи, витребування доказів, виклик службової особи, а також вчинення інших підготовчих процесуальних дій. На його думку, ухвала про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження не містить жодної оцінки зазначених клопотань, а станом на 14.09.2026 в електронному кабінеті заявника відсутні судові рішення за результатами їх розгляду. У зв`язку з цим заявник вважає, що така бездіяльність свідчить про ігнорування його процесуальних звернень, обмеження права на участь у судовому розгляді та, з огляду на критерій об`єктивної безсторонності суду, породжує обґрунтовані сумніви в неупередженості судді.
Крім того, заявник посилається на порушення, на його думку, встановленого законом порядку визначення судді-доповідача та складу суду. Зазначає, що апеляційна скарга фактично надійшла до Восьмого апеляційного адміністративного суду 15.07.2026, однак була зареєстрована лише 22.07.2026, після чого суддю-доповідача Кушнір В.О. визначено шляхом автоматизованого розподілу, хоча раніше справу розглядала колегія суддів у складі Судової-Хомюк Н.М., Глушко І.В. та Затолочного В.С. Надалі, на думку заявника, передача справи Кушнір В.О. як раніше визначеному складу суду також здійснена без належних правових підстав. Посилаючись на положення статей 31, 36, 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, а також на практику Верховного Суду і Європейського суду з прав людини щодо вимог незалежності, безсторонності та суду, встановленого законом, заявник вважає, що наведені обставини свідчать про порушення порядку визначення судді та одночасно створюють об`єктивні сумніви у неупередженості Кушнір В.О. при розгляді справи.
Заявник просить: - забезпечити право Паславського Я.Я. на доступ до суду, що відповідає конвенційному критерію «суд встановлений законом», для чого постановити ухвалу про задоволення заяви позивача про відвід судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Кушнір В.О. у справі №380/5949/25; - забезпечити право Паславського Я.Я. на участь у судовому розгляді даної заяви про відвід судді, для чого постановити ухвалу про призначення судового засідання з викликом заінтересованих осіб, та запропонувати судді - доповідачу Кушнір В.О. надати суду особисті пояснення з приводу доводів позивача, що викладені у даній заяві, та обставин прийняття нею до свого провадження адміністративної справи №380/5949/25 за умов відсутності у матеріалах цієї адміністративної справи відповідних рішень керівника апарату суду та Ради суддів ВААС, які обумовили необхідність перерозподілу цієї адміністративної справи на колегію суддів, яка раніше не брала участі в ухваленні постанови ВААС від 09.06.2026 у справі № 380/5949/25.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія суддів: головуючий суддя Кушнір В.О., судді Ільчишин Н.В., Нос С.П.) від 15.09.2026 відвід судді Кушнір В.О. у справі №380/5949/25 визнано необґрунтованим. Постановлено передати заяву представника позивача Касандяка В.В. про відвід судді Кушнір В.О. в адміністративній справі №380/5949/25 для вирішення питання відводу іншому складу колегії суддів, у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2026 визначено склад колегії суддів для вирішення питання про відвід: головуючий суддя Валюх В.М., судді Бруновська Н.В., Хобор Р.Б.
Відповідно до підпункту 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами), пункту 6.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Восьмому апеляційному адміністративному суді, затверджених рішенням зборів суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 № 1/3, на виконання службової записки судді-доповідача у справі №380/5949/25 (апеляційне провадження №А/857/45643/26), наказом заступника керівника апарату Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2026 № 7089/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи №380/5949/25 (апеляційне провадження №А/857/45643/26) з метою заміни відсутнього судді-члена колегії. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2026 визначено склад колегії суддів для вирішення питання про відвід: головуючий суддя Валюх В.М., судді Калмикова Ю.О., Хобор Р.Б.
За змістом частин четвертої, восьмої, одинадцятої статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
З урахуванням наведеного, заяву про відвід судді вирішено в порядку письмового провадження, протягом двох робочих днів.
При цьому, з огляду на наведені заявником обґрунтування відводу, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, тому у задоволенні клопотання заявника про розгляд заяви про відвід судді в судовому засіданні із заслуховуванням судді, якій заявлено відвід, належить відмовити.
Заява про відвід не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно із частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Статтею 37 КАС України врегульовані питання недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
За приписами частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Отже, мета відводу (самовідводу) судді - гарантувати безсторонність суду, запобігати упередженості судді під час розгляду справи.
Встановлена пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України підстава відводу судді означає не просто сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а обґрунтований сумнів. Не можуть бути підставою для відводу судді тільки припущення про існування обставин, за яких участь судді в розгляді справи виключається.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб`єктивної.
Норми національного права не розкривають змісту нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді».
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявник повинен довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних складових неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про особисте переконання та поведінку конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Як указано в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) потрібно визначити окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікаллеф проти Мальти»).
У рішенні ЄСПЛ від 09.11.2009 у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, нормами процесуального закону врегульовано, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно повинні бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Стосовно доводів заявника про те, що в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 24.08.2026 не були вирішені усі клопотання, заявлені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу. Крім того, апеляційний розгляд справи не закінчено, та відсутні підстави стверджувати, що заявлені скаржником клопотання не будуть вирішені по суті.
Колегія суддів також відхиляє доводи заявника про порушення порядку визначення судді-доповідача та зазначає про таке.
Відповідно до частин першої - третьої статті 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.
За приписами частин шістнадцятої - дев`ятнадцятої статті 31 КАС України результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.
Протокол має містити такі відомості:
1) дата, час початку та закінчення автоматизованого розподілу;
2) номер судової справи, категорія та коефіцієнт її складності, ім`я (найменування) учасників справи;
3) інформація про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформація про визначення судді, судді-доповідача;
4) підстави здійснення автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу);
5) прізвище, ініціали та посада уповноваженої особи апарату суду, відповідальної за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
Копія такого протоколу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви.
Особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з пунктами 73-74 Глави 3 Розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, затвердженого рішенням ВРП від 17.08.2021 № 1845/0/15-2, автоматизований розподіл судових справ між суддями в судах, у яких відсутня спеціалізація або її застосування неможливе, здійснюється між усіма суддями.
Порядок функціонування в суді та застосування суддями та працівниками апарату автоматизованої системи документообігу суду у Восьмому апеляційному адміністративному суді визначено Засадами використання автоматизованої системи документообігу, затвердженими рішенням зборів суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2019 № 4/2 (зі змінами та доповненнями) (далі - Засади).
Пунктом 7.1 Засад передбачено, що передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо: 1) судових справ, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування судових рішень, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження) та судових рішень, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи; 2) апеляційних скарг (в тому числі й тих, які подані в рамках однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до суду апеляційної інстанції після визначення суддідоповідача у цій судовій справі якщо провадження не закінчено; 3) заяви або клопотання, що надійшли для вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення, виправлення описок та помилок, роз`яснення судового рішення, повернення судового збору; 4) заяви та клопотання з процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, подані до суду, що розглядав справу; 5) зустрічних позовів та позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору в судовій справі, у якій відкрито провадження; 6) заяв про відновлення втраченого судового провадження; 7) заяв про забезпечення позову, доказів, поданих після подання позовної заяви; 8) заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за виключенням випадків, визначених законом; 9) позовних заяв, які надійшли після подання до суду заяви про забезпечення позову або доказів. Раніше визначеним суддею-доповідачем у судовій справі, якому передаються заяви або клопотання, що надійшли для вирішення питання про повернення судового збору є суддя-доповідач який приймав судове рішення щодо об`єкта справляння судового збору.
Тобто, пунктом 7.1 Засад передбачено передачу судової справи раніше визначеному судді-доповідачу лише у передбачених цим пунктом випадках. Зокрема, підпунктом 2 пункту 7.1 передбачено передачу раніше визначеному судді-доповідачу апеляційних скарг, які надійшли до суду апеляційної інстанції після визначення судді-доповідача у цій судовій справі, якщо провадження не закінчено. Необхідною передумовою застосування цього механізму є попереднє визначення саме судді-доповідача у відповідному незакінченому апеляційному провадженні, а не лише факт попередньої участі певного складу суду чи судді у розгляді іншої апеляційної скарги або попередньої стадії судового розгляду.
Відтак, посилання заявника на те, що раніше справу розглядала колегія суддів у складі Судової-Хомюк Н.М., Глушко І.В. та Затолочного В.С., не свідчить про те, що нова апеляційна скарга підлягала передачі зазначеному складу чи конкретному судді у порядку пункту 7.1 Засад. Вирішальним для застосування механізму передачі справи раніше визначеному судді є наявність установленого в автоматизованій системі факту попереднього визначення такого судді-доповідача саме у відповідній судовій справі та передбачених Засадами підстав для передачі.
Заявником не наведено та матеріалами справи не підтверджено, що апеляційна скарга, за результатами розподілу якої визначено суддю Кушнір В.О., попередньо була розподілена на Судову-Хомюк Н.М. як суддю-доповідача, після чого виникли підстави для її заміни та проведення повторного автоматизованого розподілу. Відсутність такого первинного визначення виключає підстави стверджувати, що мало місце саме повторне визначення складу суду, яке повинно було здійснюватися за правилами пунктів 8.1 - 8.3 Засад. Доводи заявника про необхідність визначення судді-доповідача Судової-Хомюк Н.М. ґрунтуються на припущенні, що попередня участь цієї судді у розгляді справи автоматично зумовлювала її участь і при надходженні нової апеляційної скарги. Проте, такий висновок не відповідає встановленому статтею 31 КАС України та локальними актами суду порядку визначення судді, за яким кожне нове звернення, що підлягає розподілу, оцінюється з урахуванням фактичного складу суддів, наявних обмежень щодо їх участі в авторозподілі та передбачених законом і Засадами підстав для передачі справи раніше визначеному судді.
Пунктом 5.15 Засад персональну відповідальність за забезпечення дотримання в суді порядку розподілу судових справ між суддями покладено на керівника апарату суду, а на визначених ним працівників апарату - персональну відповідальність за безпосереднє здійснення автоматизованого розподілу відповідно до Засад. Відповідно до пункту 5.16 результатом автоматизованого розподілу є протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який автоматично створюється автоматизованою системою. Тому сам по собі факт визначення судді Кушнір В.О. за результатами відповідного автоматизованого механізму, за відсутності встановлених порушень роботи системи або доказів неправомірного втручання у її функціонування, не може розцінюватися як обставина, що свідчить про особисту упередженість судді. Заявник не надав доказів на підтвердження того, що: автоматизований розподіл проведено з відступом від установлених правил та/або до системи вносилися недостовірні відомості та/або мало місце незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу та/або визначення судді Кушнір В.О. було здійснено поза межами передбаченого статтею 31 КАС України порядку. Так само не встановлено обставин, які б свідчили про те, що визначення саме цього судді було зумовлено особистою зацікавленістю у результаті розгляду справи або будь-яким іншим фактором, не пов`язаним із установленою процедурою розподілу.
Отже, посилання заявника на порушення порядку реєстрації апеляційної скарги, визначення судді-доповідача та передачі справи раніше визначеному складу не підтверджують наявності передбаченої пунктом 5 частини першої статті 36 КАС України підстави для відводу, оскільки заявником не доведено факту порушення встановленого статтею 31 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду саме цієї апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного, зміст поданої заяви про відвід не свідчить про наявність підстав, визначених у пунктах 1-5 частини першої статті 36, статті 37 КАС України, для відводу судді Кушнір В.О. від участі в апеляційному розгляді справи № 380/5949/25. Колегія суддів не встановила обставин, які могли б свідчити про існування підстав для відводу, тому у задоволенні поданої заяви належить відмовити.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 321 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання представника позивача Касандяка Володимира Васильовича про розгляд заяви про відвід судді в судовому засіданні із заслуховуванням судді, якій заявлено відвід, - відмовити.
В задоволенні заяви представника позивача Касандяка Володимира Васильовича про відвід судді у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі № 380/5949/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. М. Валюх
судді Ю. О. Калмикова
Р. Б. Хобор