ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
15 вересня 2026 року м. Львів Справа №380/5949/25 пров. №А/857/45643/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кушнір В.О.,
суддів Ільчишин Н.В., Носа С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові заяву представника позивача Касандяка В.В. про відвід судді Кушнір Віталіни Олександрівни у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №380/5949/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача Касандяк В.В. подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 у справі №380/5949/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії.
В поданій апеляційній скарзі позивач просив:
- визнати протиправною і скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області, про відмову позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років, прийнятого відповідачем у справі №380/5949/25 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026;
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області про відмову позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років, прийнятого відповідачем у справі №380/5949/25 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026;
- постановити окрему ухвалу про порушення службовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області норм матеріального права, що передбачені у ст.16, 48 Закону України "Про адміністративну процедуру" та ст.12, 13, 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", ст. 6, 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яку направити начальнику Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону;
- в окремій ухвалі навести конкретні вказівки начальнику Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області щодо порядку і способу відновлення порушених прав та законних інтересів ОСОБА_1 , на захист яких Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалено рішення, що викладене у постанові від 9.06.2026 у справі №380/5949/25;
- в окремій ухвалі зобов`язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області провести службове розслідування з метою встановлення та притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, винних у порушені прав та законних інтересів ОСОБА_1 на захист яких Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову від 9.06.2026 у справі №380/5949/25;
- в окремій ухвалі встановити начальнику Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області 10-ти денний строк для подання Восьмому апеляційному адміністративному суду відповіді про виконання вказівок суду та 30-ти денний строк про результати службового розслідування.
Ухвалою від 24 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
14 вересня 2026 року до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача Касандяка В.В. про відвід судді Кушнір В.О.
Заявник обґрунтовує її, насамперед, процесуальною поведінкою судді-доповідача Кушнір В.О. під час підготовки справи до апеляційного розгляду. Заявник зазначає, що в апеляційній скарзі ним було заявлено низку процесуальних клопотань, зокрема про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи, витребування доказів, виклик службової особи, а також вчинення інших підготовчих процесуальних дій. На його думку, ухвала про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження не містить жодної оцінки зазначених клопотань, а станом на 14 вересня 2026 року в електронному кабінеті заявника відсутні судові рішення за результатами їх розгляду. У зв`язку з цим заявник вважає, що така бездіяльність свідчить про ігнорування його процесуальних звернень, обмеження права на участь у судовому розгляді та, з огляду на критерій об`єктивної безсторонності суду, породжує обґрунтовані сумніви в неупередженості судді.
Крім того, заявник посилається на порушення, на його думку, встановленого законом порядку визначення судді-доповідача та складу суду. Зокрема, зазначає, що апеляційна скарга фактично надійшла до Восьмого апеляційного адміністративного суду 15 липня 2026 року, однак була зареєстрована лише 22 липня 2026 року, після чого суддю-доповідача Кушнір В.О. визначено шляхом автоматизованого розподілу, хоча раніше справу розглядала колегія суддів у складі Судової-Хомюк Н.М., Глушко І.В. та Затолочного В.С. Надалі, на думку заявника, передача справи Кушнір В.О. як раніше визначеному складу суду також здійснена без належних правових підстав. Посилаючись на положення статей 31, 36, 298 КАС України, Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, а також на практику Верховного Суду і Європейського суду з прав людини щодо вимог незалежності, безсторонності та суду, встановленого законом, заявник вважає, що наведені обставини свідчать про порушення порядку визначення судді та одночасно створюють об`єктивні сумніви у неупередженості Кушнір В.О. при розгляді справи.
Суд апеляційної інстанції враховує, що порядок вирішення заявленого відводу передбачено статтею 40 КАС України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частиною 11 статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши доводи заяви про відвід, апеляційний суд при розгляді цієї заяви виходить з наступного.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Неупереджений та об`єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї "процесуальної теореми" шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27.07.2006 "об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття".
Наведене свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією.
Частиною 2 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що за наявності підстав, які визначені статтями 36-38 цього Кодексу, учасниками справи може бути заявлений відвід судді, або суддям, які беруть участь у колегіальному розгляді справи.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи, в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною другою цієї статті передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно із ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частиною третьою статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Отже, відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Апеляційний суд встановив, що мотиви для відводу судді, які заявник навів у заяві, фактично зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями судді - доповідача Кушнір В.О., ухваленими під час вирішення питання щодо відповідності апеляційної скарги вимогам процесуального закону, а також до оцінки заявником порядку вчинення окремих дій Восьмим апеляційним адміністративним судом та працівниками апарату суду.
Водночас, на переконання апеляційного суду, незгода сторони з позицією суду, що викладена у судовому рішенні, у розумінні частини 4 статті 36 КАС України, не може слугувати підставою для відводу судді.
Разом з тим, суд зауважує, що всі клопотання, заявлені представником позивача будуть вирішені судом у процесуальний спосіб шляхом постановлення ухвал.
Щодо доводів заявника про порушення порядку визначення судді-доповідача апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначення судді або складу суду для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, передбачених процесуальним законом, за принципом випадковості та з урахуванням спеціалізації й навантаження суддів, а також інших передбачених законом обставин. У розвиток наведених положень у Восьмому апеляційному адміністративному суді діють затверджені рішенням зборів суддів від 03 лютого 2025 року №1/3 «Засади використання автоматизованої системи документообігу у Восьмому апеляційному адміністративному суді».
Пунктом 5.1 цих Засад установлено, що судові справи з апеляційними скаргами, а також інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в день їх надходження реєструються визначеними працівниками апарату суду в автоматизованій системі документообігу суду.
Заявник посилається на те, що апеляційна скарга фактично надійшла до суду 15 липня 2026 року, однак була зареєстрована 22 липня 2026 року, і вважає, що така обставина могла вплинути на визначення судді-доповідача. Водночас навіть наведений заявником часовий проміжок сам по собі не свідчить про порушення порядку формування складу суду, оскільки підставою для автоматизованого розподілу є саме реєстрація документа в автоматизованій системі, а визначений на момент такого розподілу склад суддів формується з урахуванням наявних у системі передбачених законом та внутрішніми правилами обмежень щодо участі конкретного судді у розподілі справ.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 7.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Восьмому апеляційному адміністративному суді передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо: 1) судових справ, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування судових рішень, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження) та судових рішень, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи; 2) апеляційних скарг (в тому числі й тих, які подані в рамках однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до суду апеляційної інстанції після визначення судді доповідача у цій судовій справі якщо провадження не закінчено; 3) заяви або клопотання, що надійшли для вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення, виправлення описок та помилок, роз`яснення судового рішення, повернення судового збору; 4) заяви та клопотання з процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, подані до суду, що розглядав справу; 5) зустрічних позовів та позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору в судовій справі, у якій відкрито провадження; 6) заяв про відновлення втраченого судового провадження; 7) заяв про забезпечення позову, доказів, поданих після подання позовної заяви; 8) заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за виключенням випадків, визначених законом; 9) позовних заяв, які надійшли після подання до суду заяви про забезпечення позову або доказів.
Важливим є й те, що пунктом 7.1 Засад передбачено передачу судової справи раніше визначеному судді-доповідачу лише у передбачених цим пунктом випадках. Зокрема, підпунктом 2 пункту 7.1 передбачено передачу раніше визначеному судді-доповідачу апеляційних скарг, які надійшли до суду апеляційної інстанції після визначення судді-доповідача у цій судовій справі, якщо провадження не закінчено.
Отже, необхідною передумовою застосування цього механізму є попереднє визначення саме судді-доповідача у відповідному незакінченому апеляційному провадженні, а не лише факт попередньої участі певного складу суду чи судді у розгляді іншої апеляційної скарги або попередньої стадії судового розгляду.
За таких обставин саме по собі посилання заявника на те, що раніше справу розглядала колегія суддів у складі Судової-Хомюк Н.М., Глушко І.В. та Затолочного В.С., не свідчить про те, що нова апеляційна скарга підлягала передачі зазначеному складу чи конкретному судді у порядку пункту 7.1 Засад. Вирішальним для застосування механізму передачі справи раніше визначеному судді є наявність установленого в автоматизованій системі факту попереднього визначення такого судді-доповідача саме у відповідній судовій справі та передбачених Засадами підстав для передачі.
Не підтверджують доводи заявника і положення розділу 8 Засад щодо повторного автоматизованого розподілу судових справ. Відповідно до пунктів 8.1-8.3 Засад повторний автоматизований розподіл застосовується у передбачених законом випадках, зокрема для заміни судді, який уже бере участь у розгляді відповідної судової справи і не може продовжувати її розгляд, за наявності визначених процесуальним законом обставин та, у відповідних випадках, мотивованого розпорядження керівника апарату суду. Тобто наведені положення регулюють ситуацію, коли склад суду або суддя вже були визначені та виникла необхідність їх заміни, а не випадок первинного визначення судді для розгляду нової апеляційної скарги.
У цій справі заявником не наведено та матеріалами не підтверджено, що апеляційна скарга, за результатами розподілу якої визначено суддю Кушнір В.О., попередньо була розподілена на Судову-Хомюк Н.М. як суддю-доповідача, після чого виникли підстави для її заміни та проведення повторного автоматизованого розподілу. Відсутність такого первинного визначення виключає підстави стверджувати, що мало місце саме повторне визначення складу суду, яке повинно було здійснюватися за правилами пунктів 8.1-8.3 Засад.
Таким чином, доводи заявника про необхідність визначення судді-доповідача Судової-Хомюк Н.М. ґрунтуються переважно на припущенні, що попередня участь цієї судді у розгляді справи автоматично зумовлювала її участь і при надходженні нової апеляційної скарги. Однак такий висновок не відповідає встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України та локальними актами суду порядку визначення судді, за яким кожне нове звернення, що підлягає розподілу, оцінюється з урахуванням фактичного складу суддів, наявних обмежень щодо їх участі в авторозподілі та передбачених законом і Засадами підстав для передачі справи раніше визначеному судді.
Суд також бере до уваги, що пунктом 5.15 Засад персональну відповідальність за забезпечення дотримання в суді порядку розподілу судових справ між суддями покладено на керівника апарату суду, а на визначених ним працівників апарату - персональну відповідальність за безпосереднє здійснення автоматизованого розподілу відповідно до Засад. Відповідно до пункту 5.16 результатом автоматизованого розподілу є протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який автоматично створюється автоматизованою системою. Тому сам по собі факт визначення судді Кушнір В.О. за результатами відповідного автоматизованого механізму, за відсутності встановлених порушень роботи системи або доказів неправомірного втручання у її функціонування, не може розцінюватися як обставина, що свідчить про особисту упередженість судді.
При цьому заявник не надав доказів на підтвердження того, що автоматизований розподіл проведено з відступом від установлених правил, що до системи вносилися недостовірні відомості, що мало місце незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу або що визначення судді Кушнір В.О. було здійснено поза межами передбаченого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України автоматизованого порядку. Так само не встановлено обставин, які б свідчили про те, що визначення саме цього судді було зумовлено особистою зацікавленістю у результаті розгляду справи або будь-яким іншим фактором, не пов`язаним із установленою процедурою розподілу.
Отже, посилання заявника на порушення порядку реєстрації апеляційної скарги, визначення судді-доповідача та передачі справи раніше визначеному складу не підтверджують наявності передбаченої пунктом 5 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для відводу, оскільки заявником не доведено факту порушення встановленого статтею 31 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду саме цієї апеляційної скарги.
У сукупності наведені заявником обставини не свідчать про існування особистої заінтересованості судді Кушнір В.О. у результаті розгляду справи, упередженого ставлення до будь-якого з учасників процесу, конфлікту інтересів чи інших об`єктивних обставин, які могли б викликати обґрунтований сумнів у її неупередженості або об`єктивності. При цьому фактичний зміст заяви свідчить насамперед про незгоду заявника з окремими процесуальними рішеннями та діями суду, що відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути самостійною підставою для відводу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив передбачених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, які б виключали можливість участі судді Кушнір В.О. у розгляді цієї справи або ставили під обґрунтований сумнів її безсторонність. Доводи заяви про відвід мають характер припущень та оцінки заявником процесуальних дій суду, не підтверджені належними доказами і не свідчать про наявність об`єктивних підстав для усунення судді від розгляду справи.
Відтак заява про відвід судді Кушнір В.О. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні або раніше до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, та визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Отже, у зв`язку із висновком суду про необґрунтованість заявленого відводу судді Кушнір В.О. апеляційний суд дійшов висновку про необхідність передачі справи №380/5949/25 для визначення складу іншої колегії суддів, яка буде вирішувати питання про відвід вказаній судді.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 236, 243, 248, 311, 321 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Відвід судді Кушнір Віталіни Олександрівни у справі №380/5949/25 визнати необґрунтованим.
Передати заяву представника позивача Касандяка В.В. про відвід судді Кушнір Віталіни Олександрівни в адміністративній справі №380/5949/25 для вирішення питання відводу іншому складу колегії суддів, у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В. О. Кушнір
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос