ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2026 р. м.Київ Справа№ 910/11034/24 (910/9096/26)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Отрюха Б.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 28.09.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" на ухвалу Господарського суду від 05.08.2026
у справі № 910/11034/24 (910/9096/26) - (суддя - Стасюк С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" (67550, Одеський р-н, Одеська обл., селище Нові Білярі, вулиця Морська, будинок 1-А; ідентифікаційний номер 43664262)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся" (01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок, 16, кімната, 4; ідентифікаційний номер 40944008)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (03150, місто Київ, вулиця Тютюнника Василя, будинок, 53, офіс, 1133; ідентифікаційний номер 39296647)
про визнання недійсним договору та протоколу загальних зборів
в межах справи № 910/11034/24
за заявою Адвокатського об`єднання "Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми "Династія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" (ідентифікаційний номер 39296647)
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11034/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік", в якому позивач просить суд:
- визнати недійсним договору поруки від 01.08.2024 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся", SIRIUS BUSINESS FZ LLC та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік";
- визнати недійсним протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" № 01/08-24/2 від 01.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірний договір має ознаки фраудаторного правочину, з огляду на наступне:
- вчинення правочину за наявності майнової кризи чи підвищеного кредитного навантаження;
- відсутність економічної доцільності для сторони, що приймає на себе зобов`язання;
- непропорційність прийнятого зобов`язання наявним активам;
- пов`язаність сторін;
- момент укладення (напередодні або одразу після настання прострочення).
Одночасно з поданням позовної заяви, заявником подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив:
- заборонити розпоряднику майна ТОВ "Агротермінал Логістік" арбітражному керуючому Дроботу Денису Миколайовичу, комітету кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та іншим кредиторам у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТО "Агротермінал Логістік" скликати та проводити збори кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" до набрання законної сили рішенням суду за цим позовом.
- заборонити зборам та комітету кредиторів у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" приймати будь-які рішення, визначені статтею 48 Кодексу України з процедур банкрутства, до набрання законної сили рішенням суду за цим позовом.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
- подана ТОВ "Термінал "Боріваж" заява про забезпечення позову шляхом заборони розпоряднику майна ТОВ "Агротермінал Логістік" арбітражному керуючому Дроботу Денису Миколайовичу, комітету кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та іншим кредиторам у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТО "Агротермінал Логістік" скликати та проводити збори кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та заборони зборам та комітету кредиторів у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" приймати будь-які рішення, визначені статтею 48 Кодексу України з процедур банкрутства до набрання законної сили рішенням суду за цим позовом, жодним чином не спроможна ані забезпечити виконання рішення суду про визнання недійсними правочинів, ані забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду;
- за змістом частини першої статті 137 ГПК України серед перелічених цією статтею заходів забезпечення позову відсутній такий захід як заборона розпоряднику майна ТОВ "Агротермінал Логістік" арбітражному керуючому Дроботу Денису Миколайовичу, комітету кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та іншим кредиторам у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" скликати та проводити збори кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та заборона зборам та комітету кредиторів у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" приймати будь-які рішення, визначені статтею 48 Кодексу України з процедур банкрутства;
- Кодексом України з процедур банкрутства, а саме, статтями 12, 48, якими врегульовано права та обов`язки розпорядника майна, зокрема, й щодо проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів, та прийняття тих чи інших рішень щодо подальшої процедури банкрутства, не передбачено можливості заборони розпоряднику майна та іншим кредиторам скликати та проводити збори кредиторів та відповідно заборони зборам та комітету кредиторів приймати будь-які рішення, такий захід забезпечення позову у виді заборони розпоряднику майна ТОВ "Агротермінал Логістік" арбітражному керуючому Дроботу Денису Миколайовичу, комітету кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та іншим кредиторам у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТО "Агротермінал Логістік" скликати та проводити збори кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та заборони зборам та комітету кредиторів у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" приймати будь-які рішення, визначені статтею 48 Кодексу України з процедур банкрутства не відповідають імперативним положенням ч. 1 ст. 137 ГПК України, оскільки, не входить до вичерпного переліку відповідних заходів, встановленого зазначеною процесуальною нормою;
- обрані заявником заходи забезпечення позову фактично є втручанням та перешкоджанням виконанню покладених на арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича обов`язків розпорядника майна у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік", що у свою чергу є неприпустимим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Термінал "Боріваж" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/11034/24 (910/9096/26) про відмову у забезпеченні позову скасувати повністю. Постановити нову ухвалу, якою заяву ТОВ "Термінал "Боріваж" про забезпечення позову задовольнити, а саме:
- заборонити розпоряднику майна ТОВ "Агротермінал Логістік" арбітражному керуючому Дроботу Денису Миколайовичу, комітету кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та іншим кредиторам у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" скликати та проводити збори кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" до набрання законної сили рішенням суду за позовом у справі № 910/11034/24 (910/9096/26);
- заборонити зборам та комітету кредиторів у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" приймати будь-які рішення, визначені статтею 48 Кодексу України з процедур банкрутства, до набрання законної сили рішенням суду за позовом у справі № 910/11034/24 (910/9096/26).
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Скаржник вказував, що:
- суд обмежився пошуком прямої текстуальної згадки про спірний захід у ст.12 та 40 КУзПБ та дійшов висновку про недопустимість заходу, але такий підхід є помилковим і суперечить п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України, яка не вимагає, щоб профільний закон дослівно називав саме той захід забезпечення, про застосування якого просить заявник, вона вимагає лише встановлення того, що спеціальний закон (яким для відносин неплатоспроможності є КУзПБ) в принципі наділяє господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, повноваженнями вживати забезпечувальні заходи, виходячи з мети і завдань процедури банкрутства;
- господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів (ч. 1 ст. 40 КУзПБ), і вказаною статтею не визначено вичерпний перелік заходів забезпечення вимог кредиторів.
Додатково скаржник посилався на необхідність врахування правових висновків, викладених у постановах ВС КГС від 04.11.2021 по справі №922/4359/19, від 19.10.2021 по справі №922/313/20, від 08.04.2019 у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N 910/13208/19.
Також, скаржник вказував, що висновок суду першої інстанції про втручання у повноваження розпорядника майна - є помилковим, адже цей висновок не відповідає змісту заявленого клопотання: захід не зупиняє провадження у справі про банкрутство в цілому, не позбавляє розпорядника майна поточних повноважень щодо управління активами боржника та не обмежує права інших (незалежних) кредиторів на участь у процедурі - він лише тимчасово, до вирішення спору про дійсність правочину, унеможливлює ухвалення зборами (комітетом) кредиторів фінальних рішень за вирішальної участі кредитора, права якого оспорюються. Такий захід є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає меті інституту забезпечення позову, а не є втручанням у повноваження розпорядника майна.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
16.09.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від ТОВ "Агротермінал Логістік" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому товариство просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, ТОВ "Агротермінал Логістік" вказував на те, що:
- клопотання ТОВ «Термінал «Боріваж» про забезпечення позову у справі № 910/11034/24 (910/9096/26) прямо направлене на блокування зборів кредиторів, реалізації ст. 48 КУзПБ та суперечить вимогам ч. 17 ст. 39 КУзПБ;
- заява про забезпечення позову ТОВ «Термінал «Боріваж» є незаконною та не підлягає задоволенню, а суд першої інстанції надав правильну оцінку обраним заявником заходам забезпечення позову, як способу втручання та перешкоджання виконанню покладених на арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайович обов`язків розпорядника майна у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік";
- задоволення заявленого клопотання призвело б до неправомірного обмеження прав інших осіб, а саме конкурсних кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Агротермінал Логістік», які не є сторонами справи № 910/11034/24 (910/9096/26), але позбавляються законного права на участь в управлінні справами боржника у справі № 910/11034/24; при цьому, як зазначає ТОВ «ТЕРМІНАЛ «БОРІВАЖ», порушення його прав як кредитора ще немає і воно може виникнути лише у майбутньому;
- за наявності прямо передбачених способів захисту прав кредитора в рамках процедури банкрутства у справі № 910/11034/24, який не передбачає обмеження прав інших осіб, які не є учасниками спору № 910/11034/24 (910/9096/26), використання заходу забезпечення позову, не пов`язаного із предметом спору у вигляді блокування зборів кредиторів є очевидно надмірним і незаконним;
- наведені скаржником правові позиції не релевантні поточному спору, оскільки в першу чергу містять висновки про застосування норм процесуального права при розгляді заяв про забезпечення вимог кредиторів, а апеляційна скарга подана на ухвалу, винесену за результатами розгляду заяви про забезпечення позову.
17.09.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від ТОВ "Зелена долина Полісся" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому товариство просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, ТОВ "Зелена долина Полісся"вказував на те, що:
- апеляційній скарзі ТОВ «Термінал «Боріваж» не спростовано доводів оскаржуваної ухвали відносно відсутності зв`язку між обраним заходом забезпечення та предметом позову;
- предметом спору у даній справі є визнання недійсними договору поруки від 01.08.2024 укладеного між ТОВ "Зелена Долина Полісся", SIRIUS BUSINESS FZ LLC та ТОВ "Агротермінал Логістік" та протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Агротермінал Логістік» № 01/08-24/2 від 01.08.2024, а заявлений ТОВ «Термінал «Боріваж» захід забезпечення позову жодним чином не спроможний ані забезпечити виконання рішення суду про визнання недійсними правочинів, ані забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду, а спрямований на втручання та перешкоджанням виконанню покладених на арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича обов`язків розпорядника майна у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік", що у свою чергу є неприпустимим;
- заявлений ТОВ «Термінал «Боріваж» захід забезпечення позову не передбачає під собою легітимну мету його застосування, зокрема такий захід не спрямований на передачу майна на зберігання; не спрямований на збереження конкретно визначеного активу, тощо, а такий захід спрямований на заборону реалізації передбачених законом повноважень розпорядника майна у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік";
- заявлений ТОВ «Термінал «Боріваж» заходи забезпечення не відповідають вимогам співмірності, адекватності, є такими, що порушують права інших учасників у справі про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік", оскільки в межах справи про визання недійсним договору поруки від 01.08.2024 та протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" № 01/08-24/2 від 01.08.2024, ТОВ «Термінал «Боріваж» має намір фактично позбавити всіх кредиторів можливості проводити збори; позбавити комітет кредиторів можливості приймати передбачені законом рішення; обмежити виконання розпорядником майна покладених на нього КУзПБ обов`язків; заблокувати нормальний перебіг процедури банкрутства на невизначений період - до набрання законної сили рішенням в окремому спорі;
- застосування заходів забезпечення, які фактично блокують діяльність комітету кредиторів і унеможливлюють подальший рух процедури банкрутства, суперечить спеціальному регулюванню КУзПБ;
- ТОВ «Термінал «Боріваж» не довело існування реального ризику.
Від інших учасників спору відзиви на апеляційну скаргу не подано, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. (ч. 3 ст. 263 ГПК України).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 10.08.2026, справу № 910/11034/24 (910/9096/26) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2026 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Корсак В.А., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва справу № 910/11034/24 (910/9096/26), відкладено вирішення питань стосовно руху апеляційної скарги, до надходження справи на адресу суду.
24.08.2026 справа № 910/11034/24 (910/9096/26) надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026, у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці, справу № 910/11034/24 (910/9096/26) передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Остапенко О.М., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 справу № 910/11034/24 (910/9096/26) прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Демидова А.М., Остапенко О.М., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2026 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/11034/24 (910/9096/26), судовий розгляд призначено на 28.09.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 заяву ТОВ "Зелена долина Полісся" (представник Кулакова Ілона Олександрівна) про участь у судовому засіданні, яке призначено на 28.09.2026 у справі № 910/11034/24 (910/9096/26) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено. Вирішено усі судові засідання у справі № 910/11034/24 (910/9096/26) провести у режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 заяву ТОВ "Термінал "Боріваж" (представник Троян Олександр Сергійович) про участь у судовому засіданні, яке призначено на 28.09.2026 у справі № 910/11034/24 (910/9096/26) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" (представник Товолжанський Микола Володимирович.) про участь у судовому засіданні, яке призначено на 28.09.2026 у справі № 910/11034/24 (910/9096/26) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
У зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Демидової А.М., яка входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, вирішити питання щодо розгляду справи у визначеному складі суду - неможливо.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2026, справу № 910/11034/24 (910/9096/26) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" на ухвалу Господарського суду від 05.08.2026 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 справу № 910/11034/24 (910/9096/26) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" на ухвалу Господарського суду від 05.08.2026 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання, зміст поданих клопотань
В судове засідання 28.09.2026 з?явились: представник скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" (Таволжанський М.В. - в залі суду), представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся" (Кулакова І.О.. яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції).
Інші учасники справи в судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Також, 28.09.2026 через систему «Електронний суд» від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" - арбітражного керуючого Дробота Д.М. надійшло клопотання про розгляд справи без участі розпорядника майна.
Крім того, від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" 28.09.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2026 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/11034/24 (910/9096/26), яке мотивовано тривалою повітряною тривогою у м.Києві.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників інших учасників справи - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Крім того, в ухвалі суду від 08.09.2026 повідомлено учасників справи про те, що неявка представників не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті. Також, розгляд справи здійснюється після завершення повітряної тривоги. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" надійшов відзиві на апеляційну скаргу, з викладеною правовою позицією щодо оскаржуваної ухвали. З урахуванням наведеного, підстави для відкладення розгляду справи № 910/11034/24 (910/9096/26) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2026 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову - відсутні, у зв?язку з чим клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні 28.09.2026 представник скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" (Таволжанський М.В. - в залі суду) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі №910/11034/24 (910/9096/26) про відмову у забезпеченні позову та постановити нову ухвалу, якою заяву ТОВ "Термінал "Боріваж" про забезпечення позову задовольнити повністю.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся" (Кулакова І.О.. яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції) просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується матеріалами оскарження, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11034/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік", в якому позивач просив суд:
- визнати недійсним договору поруки від 01.08.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся", SIRIUS BUSINESS FZ LLC та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік";
- визнати недійсним протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Логістік" № 01/08-24/2 від 01.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірний договір має ознаки фраудаторного правочину, з огляду на наступне:
- вчинення правочину за наявності майнової кризи чи підвищеного кредитного навантаження;
- відсутність економічної доцільності для сторони, що приймає на себе зобов`язання;
- непропорційність прийнятого зобов`язання наявним активам;
- пов`язаність сторін;
- момент укладення (напередодні або одразу після настання прострочення).
Одночасно з поданням позовної заяви, заявником подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив:
- заборонити розпоряднику майна ТОВ "Агротермінал Логістік" арбітражному керуючому Дроботу Денису Миколайовичу, комітету кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та іншим кредиторам у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТО "Агротермінал Логістік" скликати та проводити збори кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" до набрання законної сили рішенням суду за цим позовом.
- заборонити зборам та комітету кредиторів у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" приймати будь-які рішення, визначені статтею 48 Кодексу України з процедур банкрутства, до набрання законної сили рішенням суду за цим позовом.
В якості підстав з якими обумовлюється можливість забезпечення позову заявник вказував, що ТОВ "Зелена Долина Полісся", маючи найбільшу частку голосів на зборах (у комітеті) кредиторів, отримує вирішальний вплив на прийняття будь-яких рішень, віднесених статтею 48 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції зборів (комітету) кредиторів. У разі проведення зборів (комітету) кредиторів та прийняття рішень до вирішення судом спору про недійсність договору поруки від 01.08.2024, на якому ґрунтуються вимоги ТОВ "Зелена Долина Полісся", такі рішення будуть ухвалені за вирішальної участі кредитора, чиї вимоги оспорюються як такі, що виникли на підставі фраудаторного правочину, що на переконання заявника: унеможливить ефективний захист прав ТОВ "Термінал "Боріваж" як кредитора боржника, оскільки, рішення зборів (комітету) кредиторів, зокрема про перехід до наступної процедури банкрутства, за загальним правилом є практично незворотними; призведе до ситуації, за якої задоволення позову про визнання договору поруки від 01.08.2024 та протоколу №01/08-24/2 недійсними у майбутньому вже не зможе усунути наслідки рішень, попередньо прийнятих зборами (комітетом) кредиторів за вирішальної участі ТОВ "Зелена Долина Полісся"; створить ризик затвердження плану санації або переходу боржника до ліквідаційної процедури, за яких морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом, що є стратегічно важливим об`єктом та перебуває в оренді ТОВ "Термінал "Боріваж", може бути реалізований або його діяльність зупинена чи припинена, що потягне незворотні негативні наслідки як для ТОВ "Термінал "Боріваж", так і для здійснення портового експедирування зернових вантажів в умовах воєнного стану. Таким чином, на переконання заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав ТОВ "Термінал "Боріваж" та виконання рішення суду, яке може бути ухвалене за наслідками розгляду позову про визнання недійсним договору поруки від 01.08.2024 та протоколу №01/08-24/2 загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" від 01.08.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про забезпечення позову - відмовлено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.
П. 17 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства;
Ч. 2 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, забезпечення позову, за правовою природою, є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; імовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту (поновлення) прав та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Якщо позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
висловлено правову позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.
Таким чином, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.2021 у справі № 902/775/20, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21, від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21, від 08.12.2021 у справі № 927/481/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 11.02.2022 у справі № 927/893/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
В свою чергу, заявник обґрунтовуючи порушення своїх прав посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав ТОВ "Термінал "Боріваж" та виконання рішення суду, яке може бути ухвалене за наслідками розгляду позову про визнання недійсним договору поруки від 01.08.2024 та протоколу №01/08-24/2 загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" від 01.08.2024.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги ТОВ "Термінал "Боріваж" полягають у визнанні недійними протоколу №01/08-24/2 загальних зборів учасників ТОВ "Агротермінал Логістік" від 01.08.2024 та договору поруки від 01.08.2024 укладеного між ТОВ "Зелена Долина Полісся", SIRIUS BUSINESS FZ LLC та ТОВ "Агротермінал Логістік", а отже, судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання.
Таким чином, виходячи з викладеного вище, для оцінки необхідності вжиття заходів забезпечення позову ТОВ "Термінал "Боріваж", має застосовуватися та досліджуватися виключно така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Дослідивши наявні матеріали оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подана ТОВ "Термінал "Боріваж" заява про забезпечення позову шляхом заборони розпоряднику майна ТОВ "Агротермінал Логістік" арбітражному керуючому Дроботу Денису Миколайовичу, комітету кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та іншим кредиторам у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТО "Агротермінал Логістік" скликати та проводити збори кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та заборони зборам та комітету кредиторів у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" приймати будь-які рішення, визначені статтею 48 Кодексу України з процедур банкрутства до набрання законної сили рішенням суду за цим позовом, жодним чином не спроможна ані забезпечити виконання рішення суду про визнання недійсними правочинів, ані забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що за змістом частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, серед перелічених цією статтею заходів забезпечення позову відсутній такий захід як заборона розпоряднику майна ТОВ "Агротермінал Логістік" арбітражному керуючому Дроботу Денису Миколайовичу, комітету кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та іншим кредиторам у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" скликати та проводити збори кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та заборона зборам та комітету кредиторів у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" приймати будь-які рішення, визначені статтею 48 Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас, положеннями пункту 10 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, за змістом статті 137 Господарського процесуального кодексу України (положення частини першої якої містять вичерпний перелік заходів забезпечення позову), якщо сторона просить вжити захід забезпечення позову, що прямо не передбачений цим процесуальним законом (статтею 137 Господарського процесуального кодексу України), суд на вимогу учасника справи може вжити такий захід забезпечення, що визначений іншим нормативним актом - законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Тобто, визначений ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених Законами України або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Зважаючи на те, що Кодексом України з процедур банкрутства, а саме, статтями 12, 48, якими врегульовано права та обов`язки розпорядника майна, зокрема, й щодо проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів, та прийняття тих чи інших рішень щодо подальшої процедури банкрутства, не передбачено можливості заборони розпоряднику майна та іншим кредиторам скликати та проводити збори кредиторів та відповідно заборони зборам та комітету кредиторів приймати будь-які рішення, такий захід забезпечення позову у виді заборони розпоряднику майна ТОВ "Агротермінал Логістік" арбітражному керуючому Дроботу Денису Миколайовичу, комітету кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та іншим кредиторам у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТО "Агротермінал Логістік" скликати та проводити збори кредиторів ТОВ "Агротермінал Логістік" та заборони зборам та комітету кредиторів у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік" приймати будь-які рішення, визначені статтею 48 Кодексу України з процедур банкрутства не відповідають імперативним положенням ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, не входить до вичерпного переліку відповідних заходів, встановленого зазначеною процесуальною нормою.
Також, суд апеляційної інстанції враховує, що обрані заявником заходи забезпечення позову фактично є втручанням та перешкоджанням виконанню покладених на арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича обов`язків розпорядника майна у справі № 910/11034/24 про банкрутство ТОВ "Агротермінал Логістік", що у свою чергу є неприпустимим. У зв?язку з наведеним доводи скаржника про те, що висновок суду першої інстанції про втручання у повноваження розпорядника майна - є помилковим, - є необгрунтованими, спростовуються як матеріалами оскарження, так і встановленими обставинами справи в сукупності.
Доводи скаржника про те, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суперечать правовим висновкам, викладених у постановах ВС КГС від 04.11.2021 по справі №922/4359/19, від 19.10.2021 по справі №922/313/20, від 08.04.2019 у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N 910/13208/19 - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, з огляду на наступне.
Так, у постанові ВС КГС від 04.11.2021 по справі №922/4359/19 викладено наступну правову позицію:
- у статті 40 КУзПБ наведено вичерпний перелік спеціальних заходів забезпечення вимог кредиторів (заборона/зобов`язання вчинити або утриматися від вчинення дій, що можуть безпосередньо вплинути на конкурсну/ліквідаційну масу боржника; припинення повноважень керівника) і безальтернативно визначено безпосередніх адресатів (суб`єктів) таких заходів, а саме: боржник та у випадку припинення повноважень за частиною другою цієї статті - керівник/орган управління боржника;
- законодавець у статті 40 КУзПБ визначив і мету, задля якої такі заходи застосовуються: збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень, захист прав та законних інтересів боржника або кредиторів;
- з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі на стадії ліквідаційної процедури, має право вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ;
- зважаючи на специфіку провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі є збереження майна боржника та охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів;
- тож, вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення у справі про банкрутство, господарський суд має виходити з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також перевірити їх спрямованість на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства, про що зазначити у відповідній ухвалі.
У постанові ВС КГС від 19.10.2021 по справі №922/313/20 досліджувалось питання щодо застосування у межах провадження у справах про банкрутство заходів забезпечення позову, передбачених статтями 136, 137 ГПК України і викладено наступну правову позицію:
- Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ свідчить про те, що Кодексом як спеціальним законом визначено особливі різновиди заходів щодо забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Водночас загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають використовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України.
У постанові ВС КГС від 16.09.2020 у справі N 910/13208/19 зазначено, зокрема, наступне:
- разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову;
- обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу;
- позивач звертаючись із вимогами немайнового характеру, які не потребуватимуть примусового виконання, обґрунтовував необхідність забезпечення позову можливістю до закінчення розгляду зазначеного позову відчуження теперішніми власниками нерухомого майна, що перебувало в іпотеці, шляхом його продажу, передачею у володіння та користування третім особам, внесенням до статутного капіталу юридичної особи, або передано в іпотеку, чи буде здійснено будь-яке інше обтяження, у зв`язку з чим позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Також, у даній постанові оскаржувалась ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, поданого в межах окремого провадження у справі про банкрутство, шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони вчиняти певні реєстраційні дії щодо нього. Вказана ухвала суду першої інстанції була вмотивована саме тим, що Договір поруки від 25.11.2016 вже визнано нікчемним в процедурі ліквідації неплатоспроможного банку; позивач звернувся із позовом про визнання такого договору недійсним та визнання права застави (іпотеки) за собою на нерухоме майно, яке вже відчужено на користь третіх осіб; існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом накладення арешту на майно, передане в іпотеку, та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого майна) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи теперішніми власниками буде відчужено в будь-який спосіб нерухоме майно, право застави на яке заявлено до визнання, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного даного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТзОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені правові позиції суду касаційної інстанції, зокрема, у справах №922/4359/19, №922/313/20 - не релевантні спору уданій справі, оскільки в містять висновки про застосування норм процесуального права при розгляді заяв про забезпечення вимог кредиторів в межах основної справи про банкрутство, а апеляційна скарга подана на ухвалу, винесену за результатами розгляду заяви про забезпечення позову в порядку ст. 137 Господарського процесуального кодексу України; правові позиції суду касаційної інстанції у справі N 910/13208/19 - не є релевантними по відношенню до спірних правовідносин, які досліджуються в межах даного провадження з оскарження Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі № 910/11034/24 (910/9096/26).
При цьому, висновки суду першої інстанції у даній справі не суперечать вищенаведеним загальним висновкам суду касаційної інстанції у справі N 910/13208/19 стосовно того, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, у постанові ВС КГС від 08.04.2019 у справі № 925/100/15 та постанові ВС у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 досліджувалось питання співвіднощення ст. 137 ГПК України, з урахуванням спеціальних норм ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011, який не застосовується в контексті правовідносин, які досліджуються в межах даного провадження з оскарження Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі № 910/11034/24 (910/9096/26).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Таким чином, з урахуванням в сукупності вищенаведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені ст. 136, ст. 137 Господарського процесуального кодексу України підстави для вжиття заходів забезпечення позову - відсутні за наведених заявником доводів та обґрунтувань, у зв`язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про вжиття заходів забезпечення позову - задоволенню не підлягає та обґрунтовано відхилена судом першої інстанції шляхом постановлення оскаржуваної ухвали, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі № 910/11034/24 (910/9096/26) про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на прокурора.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі № 910/11034/24 (910/9096/26) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 у справі № 910/11034/24 (910/9096/26) - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали оскарження № 910/11034/24 (910/9096/26) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано: 19.10.2026.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Б.В. Отрюх
О.М. Остапенко